Ми спілкувалися у соцмережі. А вперше зустрілися 27 липня 2014 року. Мені треба було збігати на залізничний вокзал. Я кажу Тарасові: "Якщо хочеш, чекай мене на Тралці, а хочеш – йди мені назустріч". Іду вже з вокзалу і думаю: "Якщо буде чекати мене на Тралці, то це так – погуляли і забули. А якщо піде мені назустріч, то я вийду за нього заміж..." Не минуло й п’яти хвилин, як я його побачила. Ми довго гуляли і вже наступного дня стали парою. День пропозиції – 12 грудня 2015 року. Ми приїхали в Мигово на день народження до товариша мого коханого. Тарас був сам не свій... Нервовий, неговіркий, чимось стурбований... Щойно приїхали, як він відразу покликав мене фотографуватися на якийсь водоспад. Я, не замислюючись, сіла у машину і поїхала. Потім повернулися. Він випив для хоробрості, вивів всіх на терасу, зробили загальне фото, а потім відвів мене вбік, став на коліно, дістав перстень, щось говорив, але я не чула що... І потім: "Ти станеш моєю дружиною?" Я йому не вірила! Почала відходити назад. Він мене схопив, заспокоїв, одягнув перстень, і я почала плакати. Каже: "Може даш мені відповідь?" Я: "Так, так, звичайно!" Я відразу сказала, що весілля буде, напевно, десь через рік, тому що ношу брекети... Але він наполіг, і ми відразу через тиждень замовили ресторан. Одружилися ми 28 серпня 2016 року".

Обоє архітектори, обоє навчалися в одному і тому ж коледжі, в один і той самий період, перетинались, але не були знайомі. У літку 2016 року, Юра мав поїхати за кордон на півроку на підвищення кваліфікації, але за обставинами не склалось. У літку того ж року, я знайшла роботу у Львові і мала переїжджати. 10 вересня я подзвонила у Львів, сказала що їду за квитками і сьогодні ж виїжджаю на Львів. Через годину я зламала ногу, і звичайно залишилась вдома. 2 тижні в гіпсі, 3 тижні вдома. 19 жовтня, тобто через місяць, був мій день народження і в цей день, ми почали переписуватися в одній із соцмереж. Через місяць ми зустрілися і спілкувалися так, наче років 5 вже знаємо один одного. Пів року пролетіло дуже швидко, уже під час зустрічання у нас були сильні відносини, наче ми декілька років зустрічаємось. Весною мій чоловік зробив мені пропозицію. Це відбулось в одному з ресторанів Чернівців. Весь персонал знав що відбувається, над нашим столиком були оформлені білі кульки. В один момент зайшов скрипаль і почав грати на скрипці, Юра з букетом світлих троянд зайшов, став на одне коліно і зробив мені пропозицію. За два місяці ми вже планували весілля. Розглядали лише один ресторан для нашого весілля і саме для нас там знайшлась вільна дата. Під час планування свята, все проходило надзвичайно легко і просто. Ми все організовували самі. Танець ставили, вивчили за три заняття. Весільне плаття я купила у першому ж магазині, перше плаття яке поміряла, зрозуміла, що воно моє. Був період дощів тоді, і саме в наш день було сонечко і тепло. Таке враження ніби нам допомагало абсолютно все. Зареєстрували наш шлюб ми 07.07.2017 року, дату обирали спеціально. А вже 14 липня був день, нашого весілля. Найбільше хвилювання в нас було за танець, як тільки його затанцювали, ми розслабилися, і вже відпочивали разом з усіма. Окрім ді-джея, ми запросили скрипаля, який грав сучасну музику. О 12 годині, мій чоловік зробив мені сюрприз і запросив паперове шоу. Це було неймовірно, дві години всі веселилися і кидалися папером. Весілля пройшло неймовірно весело. Наступного дня багато друзів дзвонили і казали, що провели дуже класно час, ну а ми разом із ними.

Ми познайомилися, коли були в гостях на святі у спільного друга. А перша наша зустріч була незвичайною. Сергій запізнився аж на годину. Як виявилося пізніше, він їхав із тренування і потрапив в ДТП. На щастя, серйозно не постраждав. А я серцем відчувала, що треба дочекатися його. У мій день народження Сергій організував подорож на повітряній кулі. Саме під час нашої повітряної подорожі і відбулося неймовірне освідчення. Я, звісно, не могла відмовити коханому. Весілля, як і вінчання, запланували на 4 серпня 2017 року. Фішкою нашого свята був виступ духового оркестру "Буковина" Чернівецької обласної філармонії. Наш перший весільний танець ми танцювали під супровід саме цього оркестру. А ще я заспівала кілька пісень під супровід оркестру, оскільки є його солісткою. Під час вечірньої церемонії, коли ми давали клятви кохання, панувала настільки казкова атмосфера, що плакали не тільки жінки, а й чоловіки. А саме весілля наші гості назвали "казкою кохання".

Нас об’єднав клуб історичної реконструкції КВІР "Берсерк". Наше ближче, більш дружнє спілкування розпочалося три роки тому на Мідсоммарі – святі літнього сонцестояння. Після завершення фестивалю я сиділа під Мідсоммарстонгом (дерево родючості), а Андрій підійшов до мене, і з того часу ми почали спілкуватися. Освідчення коханого для мене було дуже неочікуваним. На Восьме березня Андрій подарував мені обручку, і для мене це була величезна несподіванка! А через півроку ми одружилися. 22 вересня 2017 року у нас був розпис в історичних костюмах, а 23 вересня ми відгуляли весілля у стилі вікінгів. Підготовка до весілля відбувалася дуже гладко, все організовували ми самі. Ресторан обрали такий, щоб краєвид був такий, як у горах. Декорував зал сам Андрій – у стилі вікінгів. Друзі нам дуже допомогли. Перший танок ми теж поставили самостійно – була романтична частина танцю, потім прикольна – так, щоб всі посміялися, і закінчили ми стрибанням під AC/DC. Наше весілля було шалено веселе. Було багато сюрпризів від друзів. А після 00:00 був навіть рок сейшн.

Наше знайомство відбулося, ще коли я вчилася на п’ятому курсі в 2011 році. Тоді, коли я бачила Вову, у мене аж температура піднімалася! Через рік зав’язалися стосунки, але доля розпорядилася так, що ми розлучилися. Через п’ять років, 9 вересня 2016 року, доля знову зовсім випадково звела нас. А 9 жовтня 2016 року коханий зробив мені пропозицію. Була запланована зустріч із нашими друзями у ресторані. І ось посеред вечора виходить мій коханий із величезним букетом червоних троянд, стає на коліно і робить мені пропозицію... Щастю не було меж! Щодо планування дати весілля у нас не було жодних сумнівів – однозначно 9 вересня – це дата нашого возз’єднання. Родзинкою нашого весілля була церемонія розпису та вечірня виїзна церемонія. Ми висловили слова любові та подяки нашим дорогим батькам. Це було дуже ніжно та трепетно! Наші гості та рідні, та й ми самі, не могли стримати сліз. Ніжність була у всьому – у словах, поглядах, обіймах.

Наше знайомство відбулося приблизно вісім-дев’ять років тому. Але тоді доля розвела нас. Коли ми подорослішали, відновили втрачений зв’язок і розпочали все з чистого аркуша. Микола освідчився мені в особливий день – день свого народження 18 квітня. Ми виїхали з друзями святкувати на природу. І наприкінці вечора, коли наші посиденьки перенеслися в кафе, він мене приголомшив. Став навколішки і, тримаючи мене за руку, сказав такі бажані слова! Вирішили відгуляти весілля гучно – аж двічі, а саме: 15 та 22 липня 2017 року. Весілля запланували на дві області: Чернівецьку та Тернопільську. Особливістю на весіллі були, звісно, ми. Адже ми не приховували своїх почуттів, були щирими, і це відчули родичі та всі гості!

Ми познайомилися на вечірці. Потім почали зустрічатися. Коли нашим стосункам було 3,5 року, я сказала коханому: "Наступного року у нас чотири роки. Ти не думай, що я ще п’ять років буду чекати пропозиції. Отож, влітку я чекаю пропозицію!" А вийшло так, що пропозиція була уже наступного дня... І Андрій до неї ретельно готувався, просто не міг підібрати ідеальний момент. Пригадую, як Андрій став на коліна, одягнув мені перстень на палець, щось говорив… А я заливалася слізьми… Наше весілля було 7 жовтня 2016 року. Це була чорно-біла вечірка. Всі гості дотрималися загального дрес-коду – буди одягнені в чорне або біле. У нас було багато конкурсів. В одному з них я змусила всіх робити асани з йоги. Було дуже весело спостерігати, як мої подруги у вузьких сукнях намагалися зробити "Воїна-1". А наприкінці всі гості впали в позу "трупа" на підлогу. А завершилося наше свято паперовим шоу. Великі повітряні груди паперу засипали і дітей, і дорослих – як сніг. Це було фантастично!

Я – майстер із татуювання, Станіслав – мій клієнт. Вперше ми зустрілися у салоні татуювання. Пізніше ми зустрілися на фестивалі. А 25 червня 2016 року у нас було перше побачення, і відтоді ми вже не розлучалися. Невдовзі Станіслав зробив мені пропозицію. Коли ж обирали дату весілля, я побачила що в році буде дата 7.07.17. Вірю в магію числа 7 і навіть маю тату з такою цифрою. Тому ми розписалися 7 липня 2017, а вже за тиждень відгуляли весілля. І у Станіслава, і у мене – незвичні смаки. Спочатку нам дуже хотілося зеленого кольору на весіллі, потім вирішили обрати жовтий, але розбавити його оранжевим і зеленим. І вийшла дуже цікава композиція. Нам хотілося, щоб кожна деталь на нашому весіллі надихала і піднімала настрій. Моя улюблена квітка – стріліція – південноафриканська вічнозелена рослина, яка має помаранчеві квіти. Саме стріліція увінчала мій весільний букет. Він був надзвичайно гарним, від нього всі не могли відірвати очей! І як доповнення до букета ми обрали оранжеве взуття. Ця деталь всім дуже сподобалася. Наше весілля справді було яскравим і саме таким, як ми його уявляли.