Умови конкурсу



Лише зареєстровані користувачі можуть додавати та голосувати за фото. Зареєструватись
Ми спілкувалися у соцмережі. А вперше зустрілися 27 липня 2014 року. Мені треба було збігати на залізничний вокзал. Я кажу Тарасові: "Якщо хочеш, чекай мене на Тралці, а хочеш – йди мені назустріч". Іду вже з вокзалу і думаю: "Якщо буде чекати мене на Тралці, то це так – погуляли і забули. А якщо піде мені назустріч, то я вийду за нього заміж..." Не минуло й п’яти хвилин, як я його побачила. Ми довго гуляли і вже наступного дня стали парою. День пропозиції – 12 грудня 2015 року. Ми приїхали в Мигово на день народження до товариша мого коханого. Тарас був сам не свій... Нервовий, неговіркий, чимось стурбований... Щойно приїхали, як він відразу покликав мене фотографуватися на якийсь водоспад. Я, не замислюючись, сіла у машину і поїхала. Потім повернулися. Він випив для хоробрості, вивів всіх на терасу, зробили загальне фото, а потім відвів мене вбік, став на коліно, дістав перстень, щось говорив, але я не чула що... І потім: "Ти станеш моєю дружиною?" Я йому не вірила! Почала відходити назад. Він мене схопив, заспокоїв, одягнув перстень, і я почала плакати. Каже: "Може даш мені відповідь?" Я: "Так, так, звичайно!" Я відразу сказала, що весілля буде, напевно, десь через рік, тому що ношу брекети... Але він наполіг, і ми відразу через тиждень замовили ресторан. Одружилися ми 28 серпня 2016 року".
Маріша і Тарас: Я йому не вірила, а він одягнув перстень » Фотоальбоми