Умови конкурсу



Лише зареєстровані користувачі можуть додавати та голосувати за фото. Зареєструватись
Фотоальбоми
Ми познайомилися у танцювальному залі, де займалися бальними танцями. На той час мені було 14 років, йому – 15. У Богдана була своя партнерка, у мене ж партнера не було. Через певний час ми почали гуляти в одній компанії, а через рік почали зустрічатися – мені було 16, Богданові ж майже 18. Отож, цього року уже вісім років, як ми разом. Пропозицію коханий зробив мені у танцювальному залі на ранковому тренуванні. Нікого, крім нас, там не було. Ми танцювали румбу, аж раптом Богдан став на коліно. І я зрозуміла: «Це напевно воно!» Розписалися ми 11 липня 2014 року, а вінчання і власне весілля було 2015 року. До речі, нашими вінчальними батьками стали наші тренери, в залі яких ми й познайомилися. Весілля у нас було неідеальне – саме таке, як ми хотіли. Дуже багато ми робили власноруч, втілювали свої ідеї. Атмосфера була чудова! Саме про таке весілля ми мріяли!
З коханим чоловіком познайомилась в соцмережі. Ми довго спілкувались через інтернет - більше ніж місяць. Обидва мріяли про першу зустріч. Навіть не бачачись, у нас склалися теплі та ніжні стосунки. Ми розуміли, що вже не можемо один без одного, і не зважали вже на відстань, адже встигли стати рідними людьми. З першим побаченням, з першим поцілунком ми зрозуміли, що все життя хочемо бути разом. Олег зробив мені пропозицію руки та серця на мій День народження. І менше ніж через рік ми відгуляли весілля. Все було так, як ми мріяли. Нас повінчали найкращі у світі вінчальні батьки. Ніхто і ніщо не могло стати на заваді двом закоханим серцям!
Ми мешкали в одному місті, однак перетиналися кілька разів – і на цьому все закінчувалося. Доля звела нас, коли я вступила до вузу. Відстань ще більше нас зблизила. І коханий зробив мені романтичну пропозицію руки та серця на моє 19-річчя, коли ми залишилися наодинці. Це було незабутньо. І, звісно, я відповіла: «Так!» Золото та колір бордо були втілені у найменших деталях на нашому весіллі: гірлянди в золотому кольорі, неймовірна фотозона, хрещені, дружки та дружби в золотих та бордових вбраннях. А родзинкою мого образу була золота корона, яка так пасувала до моїх сережок! Ми відгуляли весілля 18 вересня 2016 року. Це було свято, про яке я мріяла із самого дитинства!
Вперше ми побачили одне одного в одному з чернівецьких пабів. Коли я зайшла, Віталій пожартував: «Ви напевно до мене?» На сьогодні ми разом уже цілих 10 років! І за цей час багато всього було: і квіти без приводу, і ванна при свічках із шампанським, частенько ми полюбляли набрати чогось смачненького і поїхати за місто тільки вдвох, купання вночі, романтичні вечері... Освідчився Віталій у Єгипті на березі моря. Коханий купив обручку, і друзі (ми відпочивала великою компанією) знали про це. А дні відпочинку минали, і вони не розуміли, коли ж має статися освідчення. Просили його дуже, щоб вони були свідками цього романтичного дійства! Але витримки моєму коханому не позичати: освідчився він в останній день відпочинку. Викрав мене на годинку ввечері. Я не розуміла до останнього... Хоча були шампанське, шоколад, свічки... Після всіх його прекрасних слів я зі сльозами щастя вимовила заповітне: «ТАК»! Друзі довго ще були ображені. Але Віталій завжди казав, що ми будемо тільки вдвох! А за рік ми відгуляли наше дивовижне весілля, яке було з елементами зелених яблук – чомусь саме так нам захотілося. Все було дуже гарно і романтично.