Page 36 - tmp
P. 36

36  Love story

        «Кохати не за щось,


                                          а просто так»













                                                          наталю та Миколу доля
                                                          зводила кілька разів.
                                                          Молоді люди щоразу
                                                          помічали одне одного,                                                                    Порада Молодят
                                                          навіть спілкувалися, але на                                                              «не потрібно чекати, а варто
                                                          цьому все й закінчувалося.                                                               боротися, вірити і вміти при-
                                                          Через кілька років їхні                                                                  слухатися. немає теорії кохан-
                                                          серця спалахнули, і                                                                      ня чи ідеалу. треба кохати не
                                                          кохання поєднало молодят                                                                 за щось, а просто так!»
                                                          в одне ціле.

                                                                                                         Минув  рік.  Молоді  люди  випадково  зу-
                                                                                                       стрілися  на  весіллі.  Микола  навіть  не  впіз-
                                                                                                       нав Наталю – підійшов знайомитися. Відтоді
                                                   – Я – корінна буковинка, – розповідає 22-           в очах юнака і дівчини з’явився вогник щи-
                                                 річна Наталія. – Навчаюся в медичному уні-            рих юнацьких почуттів. Але доля вже вдруге
                                                 верситеті і водночас працюю в аптеці. Мико-           їх розлучила...
                                                 ла ж – із Тернопільщини, йому 25 років, він             – Коли ми подорослішали, відновили втра-
                                                 у сім’ї наймолодший серед п’яти братів. Із 18         чений зв’язок і розпочали все з чистого арку-
                                                 років мій коханий живе та працює у Польщі.            ша,  –  розповідає  Наталія.  –  Бачилися  дуже
                                                   Наталя пригадує, що їхнє знайомство від-            рідко.  Але  коли  коханий  приїжджав,  щастю
                                                 булося приблизно вісім-дев’ять років тому:            не було меж. Завжди дарував букет білих ро-
                                                   –  Я  приїхала  до  бабусі  на  літні  канікули.    машок, які я обожнюю! Дійсно, коли ти ба-
                                                 Микола  приїхав  у  відпустку.  Був  сонячний         чишся  з  людиною  щодня,  для  тебе  це  стає
                                                 недільний  ранок  серпня.  Якраз  було  велике        звичною  справою,  але  коли  це  рідко  відбу-
                                                 християнське  свято  –  Спаса.  Після  богослу-       вається, то дотик, обійми – хочеться, щоб ці
                                                 жіння я пішла в гості до своїх братів, де саме        миті тривали вічність!
                                                 гостював  їхній  товариш  –  Микола.  Мій  по-          Микола освідчився своїй коханій в особли-
                                                 гляд одразу зупинився на високому блондині            вий день – день свого народження – 18 квітня.   Із весіллям ми не хотіли затягувати – дата
                                                 з блакитними очима, який, познайомившись                –  Ми  виїхали  з  друзями  святкувати  на   була визначена за кілька днів після освідчен-
                                                 зі мною, навіть не глянув у мій бік! Він одра-        природу, – пригадує Наталя. – Ніхто не здо-  ня.  Вирішили  відгуляти  весілля  гучно  –  аж
                                                 зу мені запав в душу, але тоді я, не побачивши        гадувався  про  освідчення.  Але  я  ще  зран-  двічі, а саме: 15 та 22 липня 2017 року. Весіл-
                                                 взаємності, відступила…                               ку помітила дивну поведінку коханого, про-  ля  запланували  на  дві  області:  Чернівецьку
                                                   Микола пригадує день знайомства так:                те  не  хотіла  його  нічого  запитувати,  адже   та Тернопільську. Коханий допомагав мені в
                                                   – Відпочиваючи у друга, я помітив краси-            свято. І наприкінці вечора, коли наші поси-  усьому: під час вибору бутоньєрок, діадеми,
                                                 ву дівчину з кучерявим волоссям та велики-            деньки перенеслися в кафе, він мене приго-  навіть макіяжу! Абсолютно в усіх питаннях я
                                                 ми  карими  очима,  гарною  щирою  посміш-            ломшив. Став навколішки і, тримаючи мене   радилася з ним.
                                                 кою.  І  одразу  сподобалася  мені  та  Наташка!      за руку, сказав такі бажані слова! Пролунало   Особливістю  на  весіллі  були,  звісно,  ми.
                                                 Але, глянувши на неї, я подумав: «Куди мені           таке  довгоочікуване:  «Ти  станеш  моєю  дру-  Адже ми не приховували своїх почуттів, були
                                                 до неї?» Тому й не заглядався…                        жиною?». Звичайно, я відповіла «так».  щирими, і це відчули родичі та всі гості!
   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41