Page 110 - tmp

110 Подорожі дон. 200 км ми їхали приблизно п’ять годин,
тому що це був серпантин. І за цей час з 55 м
Чернівчанка ольга над рівнем моря опинилися на 4 тис. над рів-
стаДниЧУК має уже нем моря. Почувалися дуже погано, потрібно
солідний список країн, було акліматизуватися. Спочатку зупинилися
біля кордону з Болівією, біля озера та старо-
де вона побувала. серед го недіючого вулкана. Я ледь ходила, Максим
них: Грузія, непал, теж почувався знесиленим.
А потім ми приїхали в Ла-Пас – адміні-
словаччина, словенія, стративну столицю Болівії. Сама столиця
італія, Швейцарія, знаходиться на висоті від 3600 до 4200 м над
австрія, ізраїль, рівнем моря. Тобто перепад висоти в самому
Чехія. нещодавно місті – 600 м. Їхній теперішній президент ба-
дівчина разом зі своїм гато чого зробив для країни, побудував фу-
нікулери, які дуже полегшують пересування
чоловіком максимом з однієї частини міста в іншу. Пішки – це як
подорожували Чилі, повноцінний похід у Карпати – стільки схо-
аргентиною та Болівією динок, і вони безкінечні. Місто знаходиться
– за 15 тисяч кілометрів ніби в котловані. Піднімаєшся трохи вище і
бачиш сніжні «шапки», ліси.
від України. Загалом «Болівія була
подорож автостопом «вишенькою на торті»
охопила 8 тис. кілометрів. – Болівійці дуже колоритні, але водночас

дуже сором’язливі, – розповідає Ольга. – Ти
маєш спочатку спитатися дозволу сфотогра-
«З весни ми потрапили в осінь» фувати їх. Вони католики, але при цьому ві-
рять у потойбічні сили. Там ми побачили ба-
гато цікавих старовинних храмів.
Побували ми також на найвищому у сві-
– Наша подорож тривала півтора місяці, – сі для далекобійників створено багато хоро- ті судноплавному озері – Тітікака, відвідали
розповідає Ольга. – Це була мрія мого чоло- ших умов – безкоштовні гарячі душі, туалети пляж міста Копакабана. Щоб дістатися цього
віка Максима, а я вже підтримую нашу сімей- чистенькі, акуратні є місця для пікніку. У міс- пляжу, потрібно плисти по озеру Тітікака. Ти
ну традицію. тах ми зупинялися в хостелах, всюди приємні, виходиш, а твій автобус заганяють на баржу,
«Чилі – країна, в якій є все» привітні люди. яка пливе поряд. На березі всі зібралися – і багато смачніший. І, до речі, має дуже тонізу-
А в Сантьяго (столиця Чилі) я не могла
– Чилі – це країні, в якій, здається, є все: відвести очей від їхніх дівчат. Які вони гар- поїхали собі далі. ючу дію.
У Болівії ж можна спробувати листя коки.
океан, гори, озера, річки, пустеля, різні ліси, ні! Вони всі дуже пишнотілі, але при цьому це Болівія за економічним розвитком і за ці- Це не наркотик, а чудове знеболювальне, до-
– розповідає чернівчанка. – Подорожуючи культивується. Чилійці за здорове, гарне тіло. нами уже ближча до нас. Там собі вже можна помагає від запаморочення. Такий ефект –
країною, ти відвідуєш майже всі кліматич- Всі займаються якимось видом спорту. дозволити піти у ресторан. Дуже гарні і ціка- ніби від кількох чашок кави. Щоправда, коли
ні зони, бачиш здоровенні льодовики, диких ві у них речі з шерсті, багато цікавих сувені- жуєш це листя, німіє щока, язик. Вивозити ж
тварин, яких там ніхто не чіпає, океан... У парку немає рів. Саме Болівія була «вишенькою на торті» його не можна.
Чилійці надзвичайно дружелюбні. Ми ба- мобільного зв’язку під час цієї подорожі. На кордонах взагалі все дуже жорстко. У
гато пересувалися автостопом. І було сміш- – У Чилі також відвідали національний Аргентина ж – не дуже дружелюбна кра- Чилі така фішка: коли ти прилітаєш в краї-
но, коли вони, дізнавшись, звідки ми, і зна- парк – Торрес-дель-Пайне, – каже Ольга. – їна. Коли ми їхали автостопом, машини теж ну, маєш декларувати кожен шматочок сиру,
ючи нашу економічну ситуацію, постійно Це візитна картка країни. Чилійці настільки зупинялися, але не так, як в Чилі. Хоча ми кожне яблуко. У них спеціально навчені соба-
намагалися чимось нас підгодовувати. Укра- бережуть природу, що у них навіть на тери- зустрічали дуже хороших людей. Одна ком- ки все це винюхують. А краще взагалі нічого з
їна – для них дуже екзотична країна. Вони торії парку немає мобільного зв’язку. Якщо панія з Аргентини оплатила нам подорож у продуктів не привозити. Вони хочуть зберег-
її називають «Украніа», багато хто плутав з ти зашкодиш природі, можуть посадити у національний парк «Льодовики». Коли вони ти свою країну і кажуть: «У нас є все, що по-
UK (Британія). Вони просили нас говорити з в’язницю, не кажучи вже про штрафи в де- почули, що 60 доларів на двох за вхід – для трібно».
ними українською мовою. кілька тисяч доларів. нас дорого, купили нам квитки і сказали: «Да- Це незабутні спогади. Коли у нас була вес-
У Чилі багато національних парків і про- Ціни – дуже високі. Скажімо, якщо у нас вайте з нами!» на, ми транзитом приїхали в осінь, по доро-
сто гарних місць. Іноді тобі доводиться їха- за автобус ти можеш заплатити 150 грн, то в У них є культура пиття чаю – мате. Вдень зі пропустивши літо, у шість годин різниці і в
ти 10 годин, щоб кудись перебратися, і но- Чилі, Аргентині це в середньому – 50-60 до- аргентинці випивають приблизно три літри зовсім інше зіркове небо. Плануємо ще повер-
чувати просто на дорозі. Із цим у них немає ларів. напою. Коли я одному аргентинцеві сказала, нутися, адже, щоб все охопити, потрібно, на-
жодних проблем, головне, щоб ти не заліз на Болівія зустріла нас трохи важко. Справа що мате мені не подобається, він мало не об- певно, місяців три-чотири.
чиюсь територію. Ставиш нам намет – немає в тому, щоб дістатися Болівії, потрібно було разився. Але потім я зрозуміла: туди просто
питань. І що нам дуже сподобалося: на тра- з портового міста в Чилі переїхати через кор- потрібно додавати багато цукру – так він на- Леся ТОКАРЮК