Жива скульптура для Чернівців - явище вже не нове. Однак якщо це не просто скульптура, а музикант, ще й бронзовий? Ефект несподіванки спрацьовує миттєво, адже спробуй здогадайся, що за кілька секунд скульптура почне грати на акордеоні…

«Народження» бронзового акордеоніста відбулося на відкритті сезону в Чернівецькому театрі ляльок.

– Ми вже займаємося живими скульптурами, – розповів Іван БУТНЯК, керівник творчої групи Mamma mima. – А ідея бронзової скульптури-акордеоніста – оригінальна. Оскільки Євген Столяр – актор і музикант (добре володіє грою на акордеоні та має досвід роботи в Чернівецькому театрі ляльок), тому на роль актора-акордеоніста він підійшов ідеально.

Досить довго ми підшуковували музичний інструмент: потрібно було, щоб він відповідав за стилем і після пофарбування у бронзовий колір ще й грав. І такий акордеон ми знайшли! Фарбували його два тижні.



– Ідея створення бронзової скульптури-музиканта мене трохи налякала, – розповідає професійний акордеоніст Євген СТОЛЯР – І фарбувати акордеон… Для мене це було щось страшне. Я боявся, що все прилипне. А ще ж потрібно було, щоб цей акордеон грав.

Найважче спочатку було відчути музичний інструмент. Адже руки та акордеон пофарбовані – грати надзвичайно важко. В акордеоніста є відчуття руки, а в цьому випадку воно втрачається. Тому довелося тривалий час звикати.

Для тіла актора використовують спеціальний бронзовий грим. А все решта – зафарбований одяг з ефектом металу та родзинка – окуляри.

– Нам було важливо, щоб людина, у перші секунди побачивши статую, не підозрювала, що вона може ожити, – додає Іван Бутняк. – Ефект спрацьовує, коли несподівано бронзовий акордеоніст починає грати.

Всі реагують по-різному: діти по-своєму, а дорослі по-своєму, але всі хочуть сфотографуватися з незвичною скульптурою. Несподівано народилася й легенда: якщо покласти руку на праве плече бронзового акордеоніста, тобі щаститиме цілий рік.

– Цікаво спостерігати за людьми, – додає актор Євген. – Настає момент звикання, і тут раптово ти починаєш грати… Лунає музика, всі шукають джерело звуку, а потім виявляється, що це грає бронзовий акордеоніст… Це ніби скринька, яку потрібно «заводити». Немає стандартної мелодії – уже відповідно до ситуації, до людини підбираю ту чи іншу мелодію.

Найбільше мені запам’ятався момент, коли в театрі люди вже розійшлися, і залишився один хлопчик. Він шукав кнопку, де можна мене увімкнути чи вимкнути. А я в цей момент грав. Хлопчик все шукав-шукав, але так і не знайшов кнопки і вирішив вже піти. А я йому на прощання ще зіграв мелодію, він повернувся, знову почав шукати. Це було кумедно!



– Родзинка бронзового акордеоніста в тому, що він може підтримувати будь-яку тематику вечірки, – додає Іван Бутняк. – Наприклад, якщо заходить іменинник, то під нього можна виконати відповідну мелодію. Якщо, скажімо, тематика вечірки французька, то й музичний супровід буде відповідний.

Діапазон – величезний. Або ж був у нас творчий експеримент із актором Антоном Сисюком, який займається степ-танцем. Ми поєднали чечітку, музику і пантомімічне мистецтво. Танцюрист підходив і кидав монетку – скульптура оживала, і він під музику акордеона вистукував степ. Цей творчий мікс був неперевершений!

А попереду у гурту Mamma mima ще чимало творчих експериментів. І незабаром бронзового акордеоніста можна буде побачити на вулиці О.Кобилянської у Чернівцях!

Леся ТОКАРЮК

Надсилайте короткий опис і декілька фото з вашого весілля на wedding@molbuk.ua

Редакторський відділ із задоволенням допоможе опублікувати
Вашу історію на нашому сайті або в журналі!