Дарина та Андрій, хоча обоє із Чернівців, познайомилися в Івано-Франківську шість років тому. Тривале спілкування переросло у романтичні стосунки, а потім – у неймовірне чорно-біле весілля.

– Вперше я побачила Андрія у потязі, коли ми однією компанією їхали з Чернівців до Івано-Франківська, – пригадує Даша. – Пам’ятаю, що звернула увагу на його довгі ноги – буквально на піввагона (усміхається, – авт.) А познайомилися ми вже в Івано-Франківську на вечірці – у басейні. Після того довго спілкувалися, потім зав’язалися стосунки. Ми зустрічалися 1,5 року, почали жити разом.

Коли нашим стосункам було 3,5 року (це була зима), я сказала коханому: «Наступного року у нас чотири роки. Ти не думай, що я ще п’ять років буду чекати пропозиції. Отож, влітку я чекаю пропозицію!» А вийшло так, що пропозиція була уже наступного дня... І Андрій до неї ретельно готувався, просто не міг підібрати ідеальний момент.

А було все так. Ми поїхали на нашу річницю до Єгипту. І я, як кожна дівчина, очікувала пропозиції. А її не було… Пригадую, я сиджу на березі моря в темряві і плачу. Андрій же підводиться і йде… Я думаю: «Ну, все. Він пішов, покинув мене тут одну». І чую, що здаля доноситься пісня з «Титаніка» (а я завжди співаю цю пісню Андрієві на відпочинку). Пісня все наближається. Я ж у темряві бачу силует Андрія і співачки, в якої ми нещодавно були на концерті, з дуже білим волоссям, вона співає цю пісню… Я подумала, що Андрій просто так вибачається. А він стає на коліна, одягає мені перстень на палець, щось говорить… Я заливаюся слізьми…



Потім Андрій вже зізнався, що планував зробити пропозицію, але все не міг підібрати відповідний момент. Після Єгипту ми мали їхати ще в Італію. Він планував освідчитися там, але зрозумів, що або зараз, або вже ніколи.

І розпочалася підготовка до весілля, яке запланували на 7 жовтня 2016 року.

– Я страшенно не люблю помпезність, – розповідає Даша. – Тому хотіла все зробити максимально мінімалістичним. Спочатку я уявляла, що на нашому весіллі мають бути чорні скатертини, серветки і взагалі – щоб все навколо було чорним. Але потім ми зрозуміли, що це буде дуже дорого, тому вирішили: нехай все буде біле, але з чорними деталями. Тому ми замовили чорний торт, дружби і дружки мали бути одягнені в чорному. Також мені дуже подобається зелений колір, тому ми використали зелений плющ і гортензію у декорі.



Напевно найефектнішими на весіллі були троє моїх дружок – стрункі, високі у чорних сукнях-рибках. І найцікавіше, що я уявила дружб, дружок, елементи декору, але забула уявити себе у своїй помпезній сукні у цьому мінімалізмі. Але в реальності все гармонійно вписалося. Сукню мені пошила моя подруга – ідеальну, саме таку, яку я уявляла, і навіть кращу.

Всіх гостей я попросила прийти в білому. У чоловіків мали бути білі сорочки, а дівчата мали бути одягнені у світлих або білих відтінках. Найважче було змусити бабусь дотриматися загального дрес-коду, адже вони дуже ретельно підбирали собі сукні.



Молодята зізнаються, що вони насолоджувалися процесом підготовки до найголовнішого свята свого життя. І сам день весілля був теж дуже спокійний.

– Я прокинулася о 09:00, макіяж у мене був о 10:00, зачіска – об 11:00, – каже Даша. – У моїх дружок – так само. Із міста ми виїхали приблизно о 13:00, заїхали за великою повітряною кулькою і поїхали до готелю-ресторану, щоб відзняти збори нареченої. Напевно, за півгодини відзняли ці збори. Потім поїхали до лісу, відзняли прогулянку. Отож, я ще встигла відпочити перед тим, як почали приходити гості. Одягла туфлі на високих підборахі вийшла спокійно зустрічати гостей.



Найцікавіше, що майже все весілля я провела у яскраво-малинових кросівках – їх все одно не було видно з-під сукні. На підборах я була, напевно, годину – коли зустрічали гостей. А потім я знову перевзулася у кросівки і стрибала, і танцювала, і кайфувала. Я чудово почувалася, жодної втоми!



У нас було весілля-вечірка. Всім дуже сподобалося! Я хвилювалася, що буде сумно, бо у нас було 50\50 гостей: молодшого і старшого покоління. Але, дивлячись на своїх батьків, я дуже раділа: вони так танцювали! Вони досі згадують, як чудово відпочили на нашому весіллі.



У нас було багато конкурсів. В одному з них я змусила всіх робити асани з йоги (Дарина – тренер з йоги, – авт.). Було дуже весело спостерігати, як мої подруги у вузьких сукнях намагалися зробити «Воїна-1». А наприкінці всі гості впали в позу «трупа» на підлогу (сміється, – авт.).



А завершилося наше свято паперовим шоу. Великі повітряні груди паперу засипали і дітей, і дорослих – як сніг. Це було фантастично!

Порада молодят

1. Беріть класних дружок, наші «зробили» наше свято.
2. Запрошуйте тих людей, з якими ви хочете розділити цей день.
3. Від ведучого дуже багато залежить. Ця людина зробить або дуже крутий день вашого життя, або зіпсує його. Нам надзвичайно пощастило з ведучим.
4. Танцюйте самі, запрошуйте гостей.
5. Церемонію можна влаштувати не на самому початку, а після третього тосту – всі гості уже точно зберуться.
6. Зробіть максимально комфортним період поздоровлення від гостей. Нехай гості фотографуються з вами і насолоджуються фуршетом.
7. Найголовніше – отримуйте задоволення самі, цей день ви запам’ятаєте на все життя. Моя подруга досі просить нас ще раз одружитися.

Ресторан, готель: "Графська садиба"
Фото: Богдана Герасимчук
Відео: Boroda cinema
Декор: "Синій Апельсин"
Сукня: Maria Berti wedding dress