Із Ростиславом, який служить у військах спеціального призначення Збройних сил України в зоні АТО, та його коханою Ольгою ми зустрілися напередодні від’їзду чоловіка на Схід. Закохані намагалися кожну хвилину не пропустити і насолодитися присутністю одне одного.

Ростислав та Ольга познайомилися два роки тому. Він працював фітнес-тренером в одному з чернівецьких фітнес-центрів, а дівчина там тренувалася. Як тепер уже зізнається Ольга, вона йому трішки "покрутила голову" – важко було хлопцеві добитися уваги від красуні.




– Вперше поза залом ми зустрілися на Великдень, – пригадує Ростислав. – Ольга прийшла на високих підборах, у сукні. А я – у спортивному одязі та кросівках.

– А перше наше серйозне побачення відбулося десь за місяць, коли він мені зробив сюрприз, – усміхається Ольга.

– Я знайшов одне місце у Чернівцях, де видно все місто, – додає чоловік. – Прийшов до Ольги на побачення і сказав: "Сідай у таксі", зав’язав їй очі.
Дівчина пригадує, що, проїхавши кілометрів два-три із зав’язаними очима, подумала, що хлопця по-суті й не знає… Коли ж вийшла з таксі, а це була десята година вечора, він повів її за руку, аж потім розв’язав очі.




– Я побачила багато вогнів, місто горить, – усміхається Ольга. – Свічки, квіти, цукерки, вино, покривало. Чудовий вечірній пікнік на околиці міста. Виявляється, Ростислав ще той романтик!

Чоловік скромно зізнається, що йому допомагали друзі, адже сам він просто би не встиг все влаштувати.

Відтоді молоді люди бачилися вже щодня. Ростислав став особистим тренером Ольги в залі, і ніхто в фітнес-центрі не знав, що тренує він її безкоштовно.




Однак неочікувано навесні відбулася анексія Криму, лише почали розвиватися добровольчі рухи. І Ростислав заговорив про те, що він одним з перших їде на Схід. Дівчина намагалася його стримати.

– Я розуміла, що маю його просто відпустити, – сказала Ольга. – Я чекаю, вірю, знаю, що він повернеться. Новини дивлюся, читаю щодня, але намагаюся у те не вникати. Ростислав постійно телефонує, каже, що у нього все добре. Хоча… У нього завжди все добре. Лише після приїзду він починає розповідати, що там було насправді. Я розумію, що він мене просто заспокоював.

– А мені головне, щоб вона була у спокої та безпеці, – каже Ростислав. – Мені допомагає те, що вона чекає на мене – уже більше року. Щоразу, коли їду, думаю, що повернуся і вже залишуся вдома. Однак потім знову все повторюється. Вона завжди мене підтримує. Щоразу коли я їду, знаю, що обов’язково повернуся.




– Я його розумію, молюся за нього, переживаю, щоразу з плачами відпускаю, – каже Ольга. – Я пишаюся коханим! Нам потрібно їх чекати. Часто ми розуміємо ціну наших стосунків лише після стресових ситуацій, однак краще би цих ситуацій не було, і був би у нашій країні мир!

Леся ТОКАРЮК
Фото: Василь САЛИГА