Вона мріяла про фату тільки після закінчення університету, а він планував стати сім’янином лише за наявності успішної кар’єри. Проте фатальний випадок змусив Анастасію і Валерія переглянути їхні життєві орієнтири.

Познайомилася пара більше п’яти років тому. Увагу Анастасії привернула любов Валерія до швидкості. Хлопець вміло керував «сталевим конем» – мотоциклом. Так «народилася» дружба, яка через три роки розлуки неочікувано переросла у палкі почуття. Зустріч Анастасії і Валерія була випадковою. Тоді молоді люди навіть не уявляли, що ця випадковість так змінить їхнє життя.

– Тоді ми ніби по-новому подивилися одне на одного, – пригадує Анастасія Чорней. – Після цієї зустрічі ми вже не розлучалися. Кожний новий день супроводжувався романтичними прогулянками, квітами, сюрпризами, довгими телефонними розмовами. Ми розуміли, що знайшли одне в одному те, чого так давно шукали.



Стосунки ставали дедалі серйознішими. Наступний етап – знайомство з батьками. Проте з одруженням закохані не поспішали.

– Я була студенткою, яка мріяла про фату тільки після закінчення університету. А Валерій бачив себе сім’янином лише за наявності успішної кар’єри, – пояснює дівчина. – У нас все було добре, навіть чудово, якби не один фатальний випадок…

– Був початок зими. Ожеледиці тоді ще майже не було. За день до того Валерій придбав зимову гуму. Оскільки того дня було велике православне свято, зміну гуми відклали на завтра. Ми їхали в місто. Коханий завжди закріплював пасок безпеки, я ж нехтувала цим. Але того разу Валерій змусив мене зробити це. Натомість десь через 10 кілометрів потрапили у ДТП. І лише завдяки паску безпеки я залишилася живою!

Аварія трапилася через ожеледицю. Автомобіль, у якому знаходилися Анастасія і Валерій, розвернуло на 360 градусів. Ще й відбулося зіткнення із зустрічним автобусом. Удар був сконцентрований на бік, де сиділа Анастасія.

– Якби я не закріпила пасок безпеки, вилетіла би через лобове скло, – каже дівчина. – Проте струс мозку у мене все-таки був. Спочатку я не зрозуміла цього, була шокована. Ще й свідчення давала. Але коли вже в лікарню поїхали, то відчула, що мені стає дедалі гірше.

– На жаль, серед усіх пасажирів авто найбільше постраждала моя кохана, – пригадує Валерій Чорней. – Я дуже злякався за неї, хвилювався, щоб все було добре. Саме у той момент, коли побачив кохану після удару, зрозумів, що ми повинні бути назавжди разом, не гаючи жодної хвилини. Адже щойно я міг втратити найдорожче!

Продавши те, що залишилося від автомобіля, Валерій купив для коханої обручку з діамантом. Через кілька тижнів, на Новий рік, хлопець освідчився Анастасії.



– І я майже з наступного дня почала готуватися до весілля, яких у нас було два з різницею в тиждень (для моїх та його родичів). Наше весілля було веселим та запальним, кожне запам’яталося по-своєму. Готувалися удвох, все обговорювали – від весільного кортежу до флористики, розбіжностей у наших поглядах не виникало.



Цей день викарбувався в нашій пам’яті на все життя, і ми вирішили його цінність подвоїти, адже рівно через рік в тій самій церкві, де здійснили таїнство вінчання, ми похрестили нашого маленького синочка Дмитрика, який є нашим оберегом і символом вічного кохання. Після тієї аварії ми збагнули, що життя дуже коротке, може обірватись будь-якої хвилини. Тому необхідно цінувати кожний момент, який дарує нам Бог – його більше може і не бути…

Марія ГЛИВКА

Надсилайте короткий опис і декілька фото з вашого весілля на wedding@molbuk.ua

Редакторський відділ із задоволенням допоможе опублікувати
Вашу історію на нашому сайті або в журналі!

Приєднуйтесь до "Давай одружимось!" у соцмережах: VK, Facebook