Він – різнобічна людина, адже займається гандболом і колекціонує картини. Він працював інженером і був час, коли повністю втратив слух. Бере участь в комедійних шоу, а нещодавно потрапив до фіналу проекту "Голос країни".

Також Арсен Мірзоян сам пише всі свої пісні і виконує їх на українській сцені. Про творчість та особисте – в ексклюзивному інтерв’ю для журналу "Давай одружимось!".



– Ким ви мріяли стати в дитинстві?

– У дитинстві я був гравцем гандбольної команди. Це була спільна справа – довести, що ми кращі, щоб тренер пишався нами, і навіть вся країна. Тоді ми могли пишатися своєю державою, що у неї є все, щоб виховувати таких, як ми. Це зараз ми чуємо: "Навчись казати – я". У разі відповідальності – я згоден. Але коли мова про досягнення, як на мене, це трохи егоїстично. Тому треба казати: "Ми це зробили".

– Які були перешкоди на шляху до музичноі кар’єри?

– Втрата слуху… У цьому випадку – не перешкода, швидше, навпаки. Перешкоди на шляху до музичної кар’єри дуже прості і конкретні. Визначення себе в суспільстві, твоя освіта – хто ти? Спочатку це те, чим ти маєш заробляти гроші просто зараз. Твоя перша кар’єрна драбина. А вже потім, чи погоджуєшся ти вийти з зони комфорту, щоб розпочати іншу кар’єру. Твоя перша перешкода – зона комфорту! А коли тобі відновлюють слух, ти одразу ж вирішуєш – для чого тобі його повернули.



– На які етапи ви можете розділити всю свою кар’єру?

– Я дуже довго виходив із зони комфорту, у мене з кар’єрою складалося непогано, але то було не моє. Спочатку треба, щоб профі тебе оцінили, а для цього треба створити продукт. Продукт був створений, і в ньому зацікавились, і дуже вагомі фігури шоу-бізу країни. Далі рішення: або продюсер, або самотужки. Продюсер – це рабство, а самотужки – це доля. Напрацьований багаж чекав на промоушен, і це сталося. Доля привела мене на проект "Голос країни". Неймовірно потужне промо як для артиста. Для артиста з багажем – це справжній старт.

– Який досвід ви здобули після участі у проекті "Голос краіни"?

– Мій досвід на проекті – бути собою до кінця і слухати не тих, хто радить, а тих, хто допомагає і вкладає частку себе в твою власну творчість. Це і є віра в тебе, яка рухає вперед.



– Ваш перший альбом називається "Гудзики". Чому саме така назва?

– Йдеться про одяг, за яким ховається особистість, гудзики, за якими відкривається душа. Пісні цього альбому і є гудзики, тобто прослухати їх, як розстібнути цей одяг, щоб побачити особистість, або, щоб відкрити душу. Бо навколо і так "кожен сам у своєму пальто".

– Ви є резидентом кількох комедійних шоу. Якби не стали співаком, чи пов’язали б своє життя з комедійним шоу-бізнесом?

– Жанр stand-up comedy – не публічна форма, як на мене. Такий гумор є суто для закритих вечірок. Іноді використовується ненормативна лексика, а тому бажано, щоб діти і жінки були відсутні. Або присутня суто молодь.

– Які у вас є хобі? Як відпочиваєте?

– Я не помічав за собою хобі. У мене вже є сім картин Гагіка Кургіняна, але навряд чи це хобі, адже воно не дешеве (сміється, – авт.). Спорт до хобі не належить точно, тому віднесемо його до відпочинку. Відпочивати треба головою від основної діяльності, тому спорт підходить. Я люблю активний відпочинок – волейбол, велосипед, сноуборд, рафтинг, стрибки у воду, ще хочу спробувати підводне полювання на риб.



– Заради кого або чого ви пожертвували б усім, що маєте?

– Я знаю небагато тих, хто жертвував усім і навіть життям. Я б ризикнув, як робить більшість. Коли невдало – вважайте за жертву. Все рівноцінно – за все своє віддам все своє. Мої діти – моє? Головне кого/що і наскільки ти вважаєш своїм. Ми завжди віддаємо стільки, наскільки оцінюємо. До абсурду не дійде – власне життя за власне життя неможливо віддати. А цінніше за життя нічого немає. Можна віддати власне життя за життя, яке цінуєш більше, ніж своє, або як своє. Господь саме так просив: "Люби Господа свого і ближнього свого, як себе самого".

– Що для вас найважливіше у стосунках з коханою людиною?

– Довіра і повага. Якщо не опанувати власне "его" – буде стіна. Будеш будувати стосунки і стіну між ними. Така конструкція – ілюзія та існування заради ілюзії. Треба вчитися на помилках.

– Яким ви бачите своє весілля?

– Я перестав будувати ілюзії, я хочу почути, яким воно має бути, від партнерки. Маємо узгодити і побачити його єдиним макетом.



Побажання читачам журналу "Давай одружимось!":

"Більше гарних новин, бережіть себе і своїх близьких. Будьте собою до кінця. Не слухайте нікого, якщо вони не вклали у вас частину себе. Багато не буває друзів і грошей, то хай так і буде!"

Марія ГЛИВКА

Надсилайте короткий опис і декілька фото з вашого весілля на wedding@molbuk.ua

Редакторський відділ із задоволенням допоможе опублікувати
Вашу історію на нашому сайті або в журналі!

Приєднуйтесь до "Давай одружимось!" у соцмережах: VK, Facebook