Кохання Наталії та Сергія народжене непростою ситуацією в нашій країні. А "купідоном" у долі молодят …став батько Наталії – Віталій Сергійович, який як волонтер першим познайомився із майбутнім зятем…

Сергій Лахно, корінний луганчанин, ні хвилини не сумнівався, чи варто захищати Україну від загарбників. У червні 2014 року, незважаючи на сепаратистські настрої в рідному Луганську, молодий чоловік уже був у добровольчому батальйоні.

– У нашому батальйоні було багато чернівецьких хлопців, – говорить Сергій. – Я потоваришував із Валерієм із Чернівців. А Наталчин тато часто приїздив до нас як волонтер. Через Валерія я й познайомився із Віталієм Сергійовичем. Одного разу, коли ми забирали в Чернівцях дельтаплан, Наталчин тато запросив мене в гості. І там я познайомився з майбутньою дружиною. Це було 25 жовтня 2014 року, а наступного дня ми вже поїхали в зону АТО.

Сергій зізнається, що його неймовірно вразила краса Наталії. І з першого погляду він зрозумів, що це саме та дівчина, яку він чекав все своє життя. Наталії хлопець теж сподобався, але вона не очікувала, що це знайомство якось розвиватиметься, адже Сергій не взяв у неї навіть номер телефону!



– У зону АТО ми поверталися з батьком Наталії, – пригадує військовий. – У дорозі розмовляли, я зізнався йому, що мені дуже сподобалася його донька. Віталій Сергійович дав мені номер Наталки і навіть подарував її фотографію (він завжди з собою брав фотографії дружини та доньок).

А потім були довгі розмови по телефону, тривалі очікування і усвідомлення того, що вони – половинки одного цілого…

– По телефону освідчуватися було б негарно, тому чекав, коли приїду, – говорить Сергій. – Вже у Чернівцях про свої наміри розповів Наталчиному татові, і ми разом з ним пішли купувати обручки. А потім ми з Наталкою пішли в кафе, але в кафе я не зміг освідчитися – занадто багато людей там було. Пропозицію зробив вже вдома.

Наталія пригадує, що в ту мить у неї просто відібрало мову – настільки пропозиція була неочікуваною. Але таке бажане "Так!" все ж таки прозвучало.
А далі все розвивалося дуже швидко. У вівторок, 17 лютого 2015 року, пара подала заяву до РАЦСУ, а в суботу, 21 лютого 2015, року вони вже офіційно стали чоловіком та дружиною і не лише перед людьми, але й перед Богом.

Таким чином пара готувалася до весілля лише тиждень, але ні про що не жалкує. Молодята стверджують, що спланувати весілля за тиждень – реально, головне – щоб були почуття.



– Хоча були у нас певні проблеми під час підготовки, – зізнається наречена. – Наприклад, ресторан ми змогли знайти лише у четвер – майже у переддень весілля. Весільну сукню теж було важко підібрати – у мене маленький розмір, але все ж знайшли омріяне вбрання нареченої. А букет був жовто-блакитний із ніжних ірисів.

– Наше весілля було душевним, – пригадує Сергій. – Приїхали мої друзі з АТО. Вони були у формі, тому я підтримав їх і у РАЦС пішов теж у військовій формі, а в ресторан вже одягнув костюм.

Наталочка дуже сподобалася і моїм друзям, і моїм батькам. А те, що наречена із Західної України – для нас вже майже традиція, адже моя мама теж із Чернівецької області.



Побажання нареченим:

Бажаємо чоловікам не боятися одружуватися. Якщо ви усвідомлюєте, що це ваша половинка, то потрібно одружуватися, а не чекати незрозуміло чого. Найважливіше – не весілля, а спільне життя у любові та злагоді.

Леся ТОКАРЮК

Надсилайте короткий опис і декілька фото з вашого весілля на wedding@molbuk.ua

Редакторський відділ із задоволенням допоможе опублікувати
Вашу історію на нашому сайті або в журналі!