Про розкіш і просте щире щастя. Про відчуття дому. Про секрети успішної кар’єри. Ми спілкуємося з письменницею, співачкою, мандрівницею Іреною Карпою.

Під час інтерв’ю співачка була одягнена у довгу білосніжну сукню. Ми зустрілися якраз після презентації нової книги «Ірена Карпа. Письменниця. Співачка. Мандрівниця».
«Це прояви певного поствоєнного синдрому. Потяг до білого. Це спостерігаю не лише у себе, але і своїх знайомих», – пояснила вибір сукні Ірена Карпа.



«Планеті потрібні миротворці»

– Ви презентували книгу «Ірена Карпа. Письменниця. Співачка. Мандрівниця». Як вдається усе поєднувати?

– Хтось сказав, що це формула щастя – коли є можливість мандрувати, улюблена робота та кохання. Нічого більше не потрібно. Ну, хіба що ще грошей на гарне вино та сир. Це мій стиль життя і це помітно з назви книги.

Я не із тих людей, які вішають собі на холодильник зображення Maserati і займаються візуалізацією. Я живу просто. Хочу кудись помандрувати? Ну, так ввела в Інтернеті у пошуку, наприклад, «Дикі пляжі Албанії». Глянула – нормальна картинка – поїхала і насолоджуюся життям... Завжди можна міряти чужий успіх, шукати причину бути нещасним. Але я зрозуміла для себе, що планеті не потрібні успішні люди з яхтами, а миротворці.

– Ви багато подорожуєте і маєте можливість глянути на нашу країну збоку...

– Завжди бачу, що в Україні є такі стереотипи, які властиві перехідному суспільству. Наприклад, розкіш та несмак. Коли люди готові у лахміттях, пластмасі жити, лишень би воно було із позолотою... Від душевної бідності з'являється потяг оточити себе дорогими речами. Усе – на показ. Не просто десь далеко у горах мати дорогу оздобу, а саме має бути на показ. Якась насолода соціальною нерівністю. Наприклад, багато дорогих машин на фоні бідних людей. Такого не побачиш ніде у країнах третього світу. На щастя, це усе у нас уже відходить... Бо мене це дуже не влаштовує. Мені здається, важливо, щоб наше суспільство було вільнішим, поважало себе та інших. Оця неповага, агресія ідуть від браку самоповаги. Люди відчувають себе ущербними і бояться, що зараз над ними посміються.

«Бути чи мати?» – вічне питання. Так, у нас усі хочуть мати. Я намагаюся розбивати ці стереотипи. Насправді треба бути і насолоджуватися простими речами. Бо скільки грошей не було, якщо немає внутрішнього спокою... Ти не насолодишся фуа-грою, якщо маєш гроші, але є проблеми зі шлунком. А можна просто їсти хліб і насолоджуватися ним, бо поряд буде гарна людина і прекрасний простий пейзаж.

– Де Ви почуваєтеся вдома?

– Я почуваюся вдома у Грузії, Непалі... Особливо серед гірських народів, серед людей, які радіють простим речам. Я не почуваюся вдома у Франції, за жодних умов не почуваюся вдома у Росії. Не зовсім почуваюся вдома у Києві, де люди надають значення статусу. Я вдома – там, де люди цінують життя, насолоджуються простою їжею, одне одним.



«Гроші – це не погано»

– Бути першим – важко?

– Ні. Не важко... Бути другим – сумно. Бути першим – цікаво.

– При згадці про вас багато хто бачить людину, яка вміла себе «зробити» та подати. У чому секрет?

– Немає особливого секрету. Це усе мій характер. А ще я із самого дитинства розуміла, що хочу писати книги. Розуміла, що я хочу зробити так, аби про письменників писали у глянцевих журналах.

Коли у тебе є чіткий намір чогось досягнути, Всесвіт нам це дає. Тільки треба «роздуплитися», чого ж ти насправді хочеш, яких цінностей. Звісно, можна хотіти мерседес чи брульянти (діаманти, – авт.)... Але коли ти прагнеш досягнень для свого розвитку і для розвитку світу – це найблагородніші наміри, і вони здійснюються. Варто розуміти, що твоя праця повинна приносити користь людству. Тоді справді є шанс, що мрія стане реальністю.

– Вам не образливо, що про Вас постійно говорять, що Ви – дружина мільйонера?

– Мені образливо, що це неправда (сміється). Я була би не проти бути дружиною мільйонера.

– Тобто Ірена Карпа сама заробляє?

– Так, я сама заробляю. Але, звичайно, чоловік допомагає: маємо багато спільних витрат на дітей. Але у будь-якому разі я працюю сама. Просто в українців є стереотип, якщо чоловік іноземець – то значить мільйонер. Зізнаюсь, я досі не маю власного житла. Досі орендую квартиру. Я мрію про будинок. Про свій простір. Я не знаю, де... Мені важливо, щоб це було десь у горах з відчуттям свободи. Якби мені пощастило мати чоловіка-мільйонера, я би допомогла йому покращити свій імідж та розлучитися із певною частиною коштів, які витратила б на якісь корисні справи. Гроші – це не погано, якщо їх скерувати у гарний бік.



«Хочу, щоб мої діти жили у сильній країні»

– Що останнім часом найчастіше Вас запитують про нашу країну?

– Багато хто не в курсі, що відбувається, і треба усе пояснювати з нуля. Доводиться детально роз’яснювати, що є хто, що це не громадянська війна, про агресію Росії. Коли перебуваєш десь, наприклад, в Іспанії, є дивне відчуття, що люди взагалі не чують новин.

– Чи може Україна зараз вистояти?

– Я думаю, що Україна вистоїть. У будь-якому разі. Цей жах триватиме ще, але недовго. Він все-таки закінчиться. У нас буде допомога. Вона повинна бути. Дуже важко щось конкретне прогнозувати, але я оптимістка. Я вірю, що років через два у нас усе буде дуже-дуже гуд. Без крові перемог не буває: те, що відбувається зараз, це добре для поновлення нації. Ніколи ще українці не були такими єдиними та ніколи ще так не допомагали одне одному. Це сталося вперше. І зараз, коли ти розумієш, що є зовнішній ворог, ти відчуваєш свою єдину націю. Це перший крок до змін усередині нас.

– У якій країні ви хочете, щоб жили ваші діти?

– Хочу, щоби жили у країні сильній. Де люди себе поважають. Де люди говорять дедалі більше українською мовою. Я розумію, що це не станеться миттєво, але це станеться. Бо мова – це стратегічна зброя, це культурний міст. У країні, де не споживається дешевий російський продукт, але споживається культура. Де люди вільно їздять за кордон. У країні із конкуретноспроможною освітою. У країні, яка вміє співчувати. Це усе реально!

Валерія ЧОРНЕЙ

Надсилайте короткий опис і декілька фото з вашого весілля на wedding@molbuk.ua

Редакторський відділ із задоволенням допоможе опублікувати
Вашу історію на нашому сайті або в журналі!