Олександр Ткачук: "Важливо, коли в чоловіка вірять"
Він – фотограф від Бога. Талант і харизма супроводжують його завжди. Незважаючи на молоді роки, він чимало побачив і переосмислив за своє життя.
Про стан душі і свою майбутню книгу, дитячу мрію, пов’язану з прагматизмом, про своє покликання та якою має бути його друга половинка, розповідає Олександр Ткачук.
– Фотограф, журналіст, оператор, поет… Ви така різнопланова особистість! Ким бачите себе у першу чергу?
– За гороскопом я – Близнята, тому вже особистість роздвоєна. Щоразу у мене з’являються нові творчі плани у різних видах мистецтва. Це моя специфіка – хапаюся за усе, що мені цікаво. Я не можу стояти на місці. Так сталося, що усі мої захоплення взаємодоповнюють один одного. Проте понад усе мене тягне до фотографії і відео. Мені подобається творити…
– Ви вже не один рік професійно займаєтеся фотографією: пейзажі, портрети, репортажі, є навіть знімки у стилі "ню"… До чого найбільше тяжіє ваша душа?
– Найбільше мені подобається фотографувати людей. Люди дають емоції, які хочеться передавати. Кайф у тому, щоб зловити їхній настрій і стан душі. Ще один плюс – з людьми можна поговорити (авт. – сміється).
– Ким мріяли стати у дитинстві?
– Моя бабуся була фельдшером. Часто люди віддячували їй якимись солодощами. Бабуся щоразу віддавала їх мені. Тому я мріяв стати лікарем, бо за це дають цукерки (авт. – сміється). Майже до завершення навчання в школі я не знав, ким хочу стати найбільше. Врешті-решт я вивчився на політолога, а працювати почав фотографом і журналістом.
– Розкажіть про своє перебування на Сході.
– Я був біля зони АТО, охороняв морський кордон Азовського моря у Запорізькій області на межі з Донецькою. Це було для мене хорошим досвідом. Місцеві жителі були російськомовними. Вони були неоднозначно налаштовані щодо нас із солдатами. Намагався говорити з ними російською, але коли вже словниковий запас закінчувався, починав українською орудувати. А вони мені кажуть: "О! Это так красиво! Говорите с нами по-украински!"
– Які у Вас плани на майбутнє?
– У майбутньому планую написати книгу про те, що побачив і відчув, перебуваючи на службі на Сході. Мине певний час, і я обов’язково поділюся з людьми тим, як буває і як не можна робити. Також мрію знімати кіно про козаків.
– Нещодавно ви започаткували проект "Музика воїнів". Як і чому виник такий задум?
– Досить випадково. Якось я йшов Києвом і почув, як вуличний музикант грав на віолончелі. Я підійшов до нього, спитав, чи зможе він зіграти гімн України. І він зіграв. Це було дивовижно! У тому звучанні було дуже багато драматизму, який асоціюється з подіями, які зараз відбуваються на Сході. Ми домовилися, що я зніму кліп на цю композицію і виставлю його в Інтернеті. Музикант вдягнув військову форму і балаклаву. Кліп мав надзвичайний успіх!
– Що в людині, на вашу думку, найважливіше?
– Мене з дитинства вчили, що завжди в будь-якій ситуації треба залишатися людиною. У своєму житті я керуюся таким правилом – поводься з людьми так, як би ти хотів, щоб поводилися з тобою. І тоді ти – Людина.
– Ви ще неодружені. Якою бачите свою майбутню другу половинку?
– Я не маю якихось ідеалів. Мені можуть симпатизувати різні дівчата. В стосунках я бачу таку формулу – не коли хтось домінує, а хтось підкоряється, а партнерська форма спілкування. Коли обоє членів сім’ї рівноправні і між ними є взаємообмін енергією, емоціями, справами. Партнерство передбачає підтримку в складних ситуаціях. І основне – щирість, відданість, простота. Для чоловіка важливо, коли в нього вірять. Стосунки базуються на вірі і довірі.
– Яким уявляєте своє майбутнє весілля?
– Я своє весілля ніяк не уявляю в плані того, що я працював весільним фотографом і вже надивився на всі ці речі. Я розумію, що не хочу так, як це роблять зазвичай, незважаючи на те, що це традиції. Але не виключаю, що доведеться так зробити через батьків. Це марна трата грошей, адже за ці кошти можна було би відкрити свій бізнес або поїхати кудись відпочити. Головне – замовити хорошого фотографа, щоб цей момент – розпису та вінчання – запам’ятався на все життя.
Побажання читачам "Давай одружимось!":
"Щоб усе у вашому житті було емоційно, щиро і взаємно. Щоб ваші емоції не коштували вам занадто дорого. Взаємного кохання!"
Марія ГЛИВКА
Про стан душі і свою майбутню книгу, дитячу мрію, пов’язану з прагматизмом, про своє покликання та якою має бути його друга половинка, розповідає Олександр Ткачук.
– Фотограф, журналіст, оператор, поет… Ви така різнопланова особистість! Ким бачите себе у першу чергу?
– За гороскопом я – Близнята, тому вже особистість роздвоєна. Щоразу у мене з’являються нові творчі плани у різних видах мистецтва. Це моя специфіка – хапаюся за усе, що мені цікаво. Я не можу стояти на місці. Так сталося, що усі мої захоплення взаємодоповнюють один одного. Проте понад усе мене тягне до фотографії і відео. Мені подобається творити…
– Ви вже не один рік професійно займаєтеся фотографією: пейзажі, портрети, репортажі, є навіть знімки у стилі "ню"… До чого найбільше тяжіє ваша душа?
– Найбільше мені подобається фотографувати людей. Люди дають емоції, які хочеться передавати. Кайф у тому, щоб зловити їхній настрій і стан душі. Ще один плюс – з людьми можна поговорити (авт. – сміється).
– Ким мріяли стати у дитинстві?
– Моя бабуся була фельдшером. Часто люди віддячували їй якимись солодощами. Бабуся щоразу віддавала їх мені. Тому я мріяв стати лікарем, бо за це дають цукерки (авт. – сміється). Майже до завершення навчання в школі я не знав, ким хочу стати найбільше. Врешті-решт я вивчився на політолога, а працювати почав фотографом і журналістом.
– Розкажіть про своє перебування на Сході.
– Я був біля зони АТО, охороняв морський кордон Азовського моря у Запорізькій області на межі з Донецькою. Це було для мене хорошим досвідом. Місцеві жителі були російськомовними. Вони були неоднозначно налаштовані щодо нас із солдатами. Намагався говорити з ними російською, але коли вже словниковий запас закінчувався, починав українською орудувати. А вони мені кажуть: "О! Это так красиво! Говорите с нами по-украински!"
– Які у Вас плани на майбутнє?
– У майбутньому планую написати книгу про те, що побачив і відчув, перебуваючи на службі на Сході. Мине певний час, і я обов’язково поділюся з людьми тим, як буває і як не можна робити. Також мрію знімати кіно про козаків.
– Нещодавно ви започаткували проект "Музика воїнів". Як і чому виник такий задум?
– Досить випадково. Якось я йшов Києвом і почув, як вуличний музикант грав на віолончелі. Я підійшов до нього, спитав, чи зможе він зіграти гімн України. І він зіграв. Це було дивовижно! У тому звучанні було дуже багато драматизму, який асоціюється з подіями, які зараз відбуваються на Сході. Ми домовилися, що я зніму кліп на цю композицію і виставлю його в Інтернеті. Музикант вдягнув військову форму і балаклаву. Кліп мав надзвичайний успіх!
– Що в людині, на вашу думку, найважливіше?
– Мене з дитинства вчили, що завжди в будь-якій ситуації треба залишатися людиною. У своєму житті я керуюся таким правилом – поводься з людьми так, як би ти хотів, щоб поводилися з тобою. І тоді ти – Людина.
– Ви ще неодружені. Якою бачите свою майбутню другу половинку?
– Я не маю якихось ідеалів. Мені можуть симпатизувати різні дівчата. В стосунках я бачу таку формулу – не коли хтось домінує, а хтось підкоряється, а партнерська форма спілкування. Коли обоє членів сім’ї рівноправні і між ними є взаємообмін енергією, емоціями, справами. Партнерство передбачає підтримку в складних ситуаціях. І основне – щирість, відданість, простота. Для чоловіка важливо, коли в нього вірять. Стосунки базуються на вірі і довірі.
– Яким уявляєте своє майбутнє весілля?
– Я своє весілля ніяк не уявляю в плані того, що я працював весільним фотографом і вже надивився на всі ці речі. Я розумію, що не хочу так, як це роблять зазвичай, незважаючи на те, що це традиції. Але не виключаю, що доведеться так зробити через батьків. Це марна трата грошей, адже за ці кошти можна було би відкрити свій бізнес або поїхати кудись відпочити. Головне – замовити хорошого фотографа, щоб цей момент – розпису та вінчання – запам’ятався на все життя.
Побажання читачам "Давай одружимось!":
"Щоб усе у вашому житті було емоційно, щиро і взаємно. Щоб ваші емоції не коштували вам занадто дорого. Взаємного кохання!"
Марія ГЛИВКА
Надсилайте короткий опис і декілька фото з вашого весілля на wedding@molbuk.ua
Редакторський відділ із задоволенням допоможе опублікувати
Вашу історію на нашому сайті або в журналі!
Редакторський відділ із задоволенням допоможе опублікувати
Вашу історію на нашому сайті або в журналі!
Додано: 16-07-2015, 16:38
Оцінка: