Кажуть, що кохання зароджується з дружби. У Юлії та Михайла це було саме так. Їм було цікаво і весело проводити разом час, аж доки між ними не з’явилося щось більше за дружбу.

– Минув рік, і якесь дивне відчуття прокинулося в мені, – розповідає Юлія Скорейко. – Я зрозуміла, що не можу без цієї людини. І зробила наступний крок сама. Мені тоді вже було байдуже, що він відповість. Я розповіла про свої почуття, і мені мов камінь з плечей впав. Минув ще день і ми зустрілися. Із того часу ми нерозлучні. Все робимо разом. Підтримуємо одне одного у всьому.



Рівно шість років щастя – і нарешті довгоочікувана каблучка. Це відбулося на нашу річницю стосунків – 20 липня. Ми якраз приїхали в Болгарію на відпочинок, стомлені від дороги, трохи поспали і пішли святкувати в ресторан. Все було романтично, як у кіно, – вечеря на березі моря. Легкий бриз надавав відчуття свіжості. Там вже і почали вітати одне одного із річницею. Аж раптом із щойно подарованої мені листівки випав перстень. Такі моменти у житті є незабутніми!



Весілля спланували через 3,5 місяця після освідчення, не хотіли чекати до весни, але хвилювалися, якою буде погода восени. Проте 2 листопада 2014 року, саме в день весілля, погода була весняною і теплою. Із посмішкою згадую той день, і пам’ятаю, що напередодні погода була не найкращою, та я зовсім не хвилювалася, просто казала всім: "Другого листопада погода буде супер, от побачите!". Світило сонечко і було по-весняному тепло. Практично всією організацією займалися батьки та сестра нареченого. Ми тільки висловлювали свої побажання. Вони зробили для нас прекрасне свято, яке ми ніколи не забудемо, і найголовніше – необтяжливе для нас, молодят. За це їм окрема подяка!

Щодо образу нареченої Юлія розповідає:

– Я не мала на думці виглядати у ретро стилі, та під час фотосесії в центрі Чернівців до мене підійшла незнайома жінка і сказала: "О Боже, яка ви гарна ретро-наречена, можна я вас сфотографую?" Сукню я забрала за день до весілля, і навіть не міряла, тому і не мала змоги оцінити свій образ загалом. Віночок на голові додав романтичності. А свою родзинку додавали рукавички та в’язана пелеринка, яка мене зігрівала. Фотограф та відеограф допомогли нам перевтілитись, а ми тільки посміхались та виконували їхні вказівки. Було дуже легко та невимушено для всіх, хто брав участь у фотосесії. Зазвичай чоловіки не дуже люблять фотографуватися, та в цей день мій наречений віддав максимум, що міг, щоб я була щаслива.



Із впевненістю можу сказати що це був дійсно найкращий день у моєму житті! Це був ідеальний і насичений прекрасними подіями день, який ми не забудемо ніколи!



Порада нареченим:

"Хочемо побажати успіхів парам, які збираються одружитися, і вірити у свої почуття. Тоді ваш незабутній день точно буде для вас найкращим! А щасливе подружжя на весіллі – це і радісні та веселі гості, що є не менш важливим. Тож будьте щасливими та даруйте свої позитивні емоції оточуючим!"

Ресторан: "Золотий колос" (с. Мамаївці).
Фотограф: Слава Самборський
Відеограф: Сергій Васянович
Тамада: Людмила Маньковська
Одяг Нареченого: Voronin
Одяг нареченої: дизайн-ательє "Каттлея"

Леся ТОКАРЮК

Надсилайте короткий опис і декілька фото з вашого весілля на wedding@molbuk.ua

Редакторський відділ із задоволенням допоможе опублікувати
Вашу історію на нашому сайті або в журналі!