Віллі й Тетяна УРСУЛЯК відгуляли своє весілля 28 липня 2013 року. А влаштували свято в стриманому чорно-білому кольорі. Чорно-білим було все: сукня нареченої, образ нареченого, весільний кортеж, одяг гостей, а також зал ресторану...


Познайомилися закохані …на роботі: працювали разом в одній компанії. Але друзями вони не були, а так, просто знайомими: спілкувалися час від часу.

– Навіть смішно про це зараз згадувати, але Таня «сватала» мене зі своєю подругою, – говорить Віллі. – Подруга мені не подобалася, і вийшло все навпаки.

– Ініціатором була я, – підтримує розмову Таня. – Я розійшлася зі своїм хлопцем. І не знаю чому, мені захотілося про це написати Віллі. У компанії ми завжди спілкувалися між собою за допомогою аськи, і мене потягнуло написати: «Віллі, я розійшлася зі своїм хлопцем. Давай увечері кудись підемо». А він, підтримуючи мене, пішов зі мною прогулятися. І все так закрутилося...

Отак ми гуляли-гуляли, і одного прекрасного вечора я зателефонувала Віллі й сказала: «Потрібно щось вирішувати. Я не розумію, що відбувається. Тягнути тут нічого. Давай щось вирішувати». Це була своєрідна пропозиція, щоб ми почали зустрічатися як хлопець і дівчина.

– А я зрозумів, що тут пахне смаженим, – жартує Віллі. – Хоча мені з моїм характером потрібен був такий поштовх.

А пропозицію руки й серця зробив Віллі, хоча й зізнається що це не було так романтично, як у фільмах.

– Мені для цього не вистачало фантазії, – усміхається хлопець. – Спочатку я хотів кудись запросити Таню, але вона здогадалася б, що щось не те, адже я дуже «домашня» людина.

– Він вирішив це зробити, коли я вже спала, – доповнює Таня. – Віллі розбудив мене, і я була дуже злою... А потім, після бажаних слів, я вже була шалено щасливою!



Через рік зустрічань закохані розписалися. А весілля відклали на потім.

– Чесно кажучи, я взагалі не хотіла весілля, це мене Віллі вмовив, – зізнається наречена. – Ми були вже розписані, тому не хотілося, чесно кажучи, витрачати гроші. А коханий сказав: «Ми ж плануємо з тобою дитину. Що ми будемо нашим дітям показувати?» І це був залізний аргумент.
Чорно-білий стиль весілля вигадали не одразу. Усе розпочалося із сукні…

– Я не знала, яку сукню хочу, – розповідає Тетяна. – Мені хотілося чогось незвичного: без страз і без пишноти. І одна із чернівецьких торгових марок, яка не займається весільними сукнями, пошила мені на замовлення сукню моєї мрії.



Ми довго думали... Так не хотілося чогось дуже яскравого, того, що кидається у вічі. І раптово в Інтернеті ми потрапили на чорно-білу картинку, яка виглядала просто шикарно. Таким чином і придумали стиль нашого весілля – а-ля 70-ті.

І так з’явився наш кортеж: у нас була стара чорно-біла «Волга». Дівчата, які прикрашали машину, казали, що ще в житті не бачили такого. Ми вже почали думати, можливо, справді все це дуже тьмяно, похмуро. Поступово додали сірі та коричневі відтінки.

– А ще нам дуже пощастило із залом ресторану, – кажуть молодята. – Коли ми замовляли ресторан, то він був зелений, а стіни залу – оливкові. Ми ще думали, як маємо «вписати» це в наш чорно-білий стиль. Але сталося так, що директор ресторану перед Пасхою запланував ремонт. І коли ми зайшли туди після ремонту, були приємно шоковані: усе було в чорно-білих та сірих відтінках!

Дівчата, які оформляли зал, запитували: «А що тут оформляти?» Все й так було чорно-біле! Однак ми все-таки додали певних акцентів. Кожен гість мав іменну чорно-білу табличку, чоловікам на весіллі дарували іграшкові чорні смокінги, жінкам – білі сукні.
Також були в нас чорно-білі скатертини на столах, помпони на стелі, вази з водою, у яких плавали чорно-білі свічки з живими квітами.



– У мене був навіть чорно-білий букет: білі квіти й чорні намистинки всередині, – усміхається Таня. – Зізнаюся, нам довелося багато вислухати щодо «похмурої» тематики нашого весілля.

Моя мама була проти всього аж до самого кінця: їй не подобалася моя сукня, те, що я хочу бути без фати, без макіяжу, лише із червоними губами. Але коли побачила загальну картинку, сказала, що все класно.

– Ми дуже щасливі, що запланували своє весілля саме в такому стилі, – в один голос говорять молодята. – Щасливі, що реалізували наші мрії. А ще щасливіші від того, що ми є одне в одного, і розуміємо одне одного з півслова!

Порада наречених:

«У день весілля не нервуйте, навіть якщо щось не вдається. Не звертайте увагу на нюанси, нехай усе відбувається саме по собі. Усім не вгодиш. Найголовніше – вгодити собі й не звертати увагу на інших».

Автор: Леся ТОКАРЮК

Сукня нареченої: Verezhik Haus
Костюм нареченого: Zara

Ресторан: "Мрія"

Фото: Сергій Ахременко

Надсилайте короткий опис і декілька фото з вашого весілля на wedding@molbuk.ua

Редакторський відділ із задоволенням допоможе опублікувати
Вашу історію на нашому сайті або в журналі!