Чернівчанин Віктор Гищук завітав у редакцію журналу «Давай одружимось!», щоб розповісти про свої почуття до своєї коханої дружини Тетяни.

"Наше кохання народилося ще в дитячому садочку", – сказав Віктор і поділився власною історією кохання.



– Ще в дитячому садочку, в який ми ходили разом, я знав, що люблю Таню, – усміхається Віктор. – Саме вона навчила мене рахувати десятками. А я носив їй квіти. Пригадую, у Тані був день народження, і я знав, в якому будинку вона живе, але не знав, у якому саме під’їзді (а під’їздів там було десять, а, може, й більше). Я просто знав, що вона живе на сьомому поверсі, і як виглядають її двері. І ми з моєю старшою сестрою, якій на той час було років 14 років, обійшли під’їздів зо сім, доки знайшли потрібні нам двері.

Цікаво, що того дня ми з групою із садка уже ходили вітати Таню додому. А я вирішив ввечері прийти сам і без запрошення. Було чимало випадків, що я відстоював свою кохану у садочку, за що неодноразово стояв у кутку.



"Це було схоже на блискавку"

А після випуску із садочка вони не бачилися 20 років.

Раптово доля звела молодих людей у соціальній мережі. Віктор зізнається, що два тижні наважувався надіслати Тетяні запит на додавання у друзі.

– 22 лютого три роки тому я написав Тетяні і запропонував разом випити чаю, – каже молодий чоловік. – Хвилювався страшенно! Однак зустріч наша тривала 2,5 години, і іскра пробігла одразу. Це було схоже на блискавку!



Період товариських стосунків тривав не довго. І майже одразу Віктор зрозумів, що це та жінка, з якою він хоче прожити все своє життя: красива, чуйна, розуміюча.

– Я хочу бути їй хорошим чоловіком, нашій майбутній дитині – хорошим батьком, – каже чоловік. – Хочу робити багато корисного для нашого міста, а надихає мене моя кохана дружина. У мене є власна історія з моїм батьком: коли я ще вчився у школі, він розлучився з моєю матір’ю. І для мене це було величезною травмою. Тому я точно знаю, як не треба робити, і рухаюся до того, як треба.

Тетяна працює у Румунії. І одного разу Віктор поїхав до неї по болгарській візі, адже румунську було важко відкрити. І коли вже повертався від коханої, то мав дуже великий "цурес" через те, що не доїхав до Болгарського кордону. Віктор – великий романтик. І всі свої почуття, думки часто виливав у вірші. Крім того, чоловік почав писати книгу "Коли" про стосунки із Тетяною.



Каблучку заховав у віршах

Пропозиція руки і серця була оригінальною та незвичною, адже Віктор не любить банальних речей.

– Дві ночі я не спав, занотовував всі вірші: власні та з пісень, інших авторів, які мені були близькі, – пригадує Віктор. – І в тому записнику з віршами була захована каблучка. Вручив коханій такий сюрприз несподівано вранці, це було дуже ніжно та магічно. Перстень також обрав особливий – саме з діамантом. І не тому що це модно, а тому, що це найміцніший камінь. І це було символом міцності та серйозності моїх намірів.



Весілля молодята зіграли 22 листопада 2015 року (число 22 для них особливе, – авт.). Це була душевна зустріч друзів, свято душі найближчих людей.

– Сукня коханої була для мене сюрпризом. Однак штамп у паспорті не дарує шлюбу міцності, – переконаний Віктор. – Міцність шлюбу – це те, що ти відчуваєш, адже випадковостей не буває. Ми ще плануємо вінчання, адже, вважаємо, що шлюб має бути скріплений Богом. Кохаю свою дружину понад усе і щиро вдячний їй за все те щастя, що вона мені подарувала!



Порада нареченим:

Бажаємо не боятися проявляти свої почуття. Це може кардинально змінити ваше життя. Бажаємо бути щирими одне перед одними, терплячими, адже любов варта всього. Бажаємо бути вірними та бажаними!

Ресторан: Графська садиба
Організація: "Синій апельсин"
Музика: "У джазі тільки дівчата", DJ Mario
Світло, дим та обладнання: "Ремікс"
Фотобокс та супровід: Geometria
Ведуча: Діана Польова.
Фотосесія: Богдана Герасимчук
Одяг нареченої: Nissa, PNK casual
Костюм нареченого: ZARA man

Леся ТОКАРЮК