В Ольги та Валентина все розпочалося, як справжній службовий роман. Спочатку вони спілкувалися лише по телефону. А потім молодий чоловік зробив рішучий крок і оточив Ольгу такою романтикою, яка вилилася у справжнє кохання.

Ольга та Валентин познайомилися 2012 року. Тоді Оля переїхала жити до Києва, а Валентин вже сім років жив та працював там.

– Я влаштувалася на роботу до однієї з великих компаній Києва піар-менеджером, – розповідає Ольга. – Як виявилося згодом, власниця цієї компанії балотувалася до Верховної Ради. Валік вже тоді працював у складі її команди. Мене призначили відповідальною за комунікацію між київським офісом та регіональним штабом. З місяць ми спілкувалися з Валіком по телефону буквально цілодобово.

– Ну, і нарешті я вирішив подивитися на цього загадкового піар-менеджера, який не давав мені спокою від ранку до вечора (сміється, – ред.), – пригадує Валентин. – Приїхав до Києва, зайшов у офіс і побачив Олю...

Оля зізнається, що ця зустріч була феєричною: "Високий, стрункий чоловік у небесно блакитній сорочці впевненим кроком прямує до мого стола. Сідає і каже: "А ось і я". Того ж вечора Валентин запросив дівчину у ресторан. Потім були казкові побачення – шампанське, троянди, персики у джакузі…



– Я мусив повертатися на округ, де саме стартувала виборча кампанія, – додає Валентин. – За кілька тижнів туди приїхала і Оля. Перші місяці кохання ми провели у полі – 5-6 годин на сон, постійні переїзди із села у село на зустрічі з виборцями, по 3-4 зустрічі, постійна спека, розбиті дороги, повернення додому опівночі. Це дуже зблизило нас.

– Я просто його люблю більше за своє життя, – зізнається Оля. – І знаю, що він мене кохає так само міцно і щиро, і задля мене світ переверне. І немає значення, у якому статусі Валік буде зі мною. Мені навіть було дивно у перші дні після одруження усвідомлювати, що я дружина, а Валік – мій чоловік, а разом ми вже сім’я. Насправді штамп у паспорті нічого не змінює – він не віднімає і не додає почуттів, не робить стосунки кращими чи гіршими. Любов і хороше ставлення одне до одного або є, або нема. Одруження тут не допоможе.



– Ми жили з Олею разом, тому у мене питання не виникало: хочу я одружуватись з нею чи ні, – говорить Валентин. – Просто в один момент ми вирішили одружитися. За нашим задумом, про це ніхто не мав знати. Батькам ми теж сказали, що йдемо просто розпишемося.

– Але для батьків це не аргумент – повинно бути весілля, повинна бути сукня, як мінімум, з сотня гостей, – додає Ольга. – Врятувало те, що ми живемо у Києві, а батьки за 500 кілометрів від нас. Тому ми організували усе так, як самі хотіли – без зайвої колотнечі, біганини, купи невідомих гостей, а у тихій, спокійній атмосфері провели один з найщасливіших днів нашого життя. Я навіть сукню не збиралася купувати. Але батьки внесли свої корективи. Сказали, що приїдуть до нас на розпис. Тоді ми вже й подумали, що замовимо ресторан і влаштуємо для рідних міні-свято.

– Ідея для сукні з’явилася, коли ми визначилися із залом – ресторан оформлений в українському етнічному стилі, тому мені одразу спало на думку, що вишиванка якнайкраще пасуватиме мені у такому народному інтер’єрі, – говорить Ольга. – І в одному з етно-салонів сукня була лише в одному розмірі – і саме на мене.



– А весілля у нас відбулося 7 липня 2015 року, – розповідає Валентин. – Наступного дня ми летіли на море. Взагалі наше весілля планувалося як початок спільної відпустки – одружилися і на море. А сам день весілля минув дуже легко, радісно і на одному диханні. Усі присутні були близькі друзі та родичі, усі знали один одного, жартували, сміялися, вигукували: "Гірко!"

Молодята жартують, що стільки сміятися і цілуватися в один день їм ще не доводилось. І щиро зізнаються, що це один із найщасливіших днів у їхньому житті.



Порада молодятам:

"Навчіться довіряти, поважати одне одного, любіть, як самого себе. Весілля не повинно бути самоціллю, його потрібно сприймати лише як обряд. Головне – це людина, яка залишиться поруч з вами на все життя."

Леся ТОКАРЮК

Надсилайте короткий опис і декілька фото з вашого весілля на wedding@molbuk.ua

Редакторський відділ із задоволенням допоможе опублікувати
Вашу історію на нашому сайті або в журналі!