Про любов і самотність, про шлях до дебютного альбому та патріотичне виховання, про мелодії свого дитинства та голос відомої матері... Ми спілкуємося зі співачкою, фіналісткою проекту "Голос країни" Тонею Матвієнко.

"Кожна пісня – це моє життя"

– Україна почула ваш дебютний альбом "Сміються, Плачуть Солов’ї". Наскільки складним був шлях до першого альбому і що важливе хотіли донести до ваших шанувальників?

– Я не можу сказати, що це був складний шлях. Це не "складність". Це реалізація самої себе. Потрібний був час знайти "свої" пісні. Подумати про свої смаки, знайти свої інструменти. Я обожнюю співати з "живим складом". Постійно була у пошуках: які саме інструменти повинні звучати з моїми піснями. Це альбом, це моя програма, по суті це я. Кожна пісня, звук – це моє життя, яке виражене в альбомі. Душа там моя!...



– Наскільки легко співати у війну й що може нині українська пісня?

– У війну ніщо не легко. Ніщо не замінить людське життя. Але пісня сьогодні дуже потрібна нашим людям. Стрес, переживання, страх – пісня може вилікувати. Концерти потрібні і ми одне одному.

– Українці люблять та поважають вас за патріотизм. Співати пісні українською мовою – це ваша принципова позиція чи просто співати іншою мовою не лежить душа?

– Я співаю винятково українською мовою з принципу. Моя мама стільки пережила в свої часи заради української пісні, що я просто не можу так її підставити. Поважаю, люблю її і хочу, щоб вона пишалася мною.

– Вам не притаманний штучний гламурний стиль. Де черпаєте ідеї для етно-мотивів у своєму образі?

– До речі, у мене майже немає етно-мотивів в образі. Я люблю бути сучасною і вишуканою жінкою. Мій голос говорить сам за себе. Цього достатньо...
"Самотність – не горе"



– Кому завдячуєте своїм патріотичним вихованням?

– Патріотичним вихованням завдячувала завжди своїм батькам! Вони все життя були віддані своїй країні, своїй справі, в якій вони зберігали, несли, все багатство нашої культури. Україна починається з родини. Як буде в родині, так і буде в Україні!

– На якій музиці та книгах ви виросли?

– Я виросла в різних "течіях" музики. У школі я слухала класику, у мами в кімнаті – народну пісню, брати любили виходців із фестивалю «Червона рута»: "Брати Гадюкіни", "Віка", "Руся"... Виходила у двір, а там лунали хіти "Нірвани", "ДДТ", "Аліса"... На перших касетах у мене з’являлися такі виконавці, як Елтон Джон, Брайн Адамс, Бон Жові, Мадонна. З українських виконавців мені подобався Тарас Петриненко, і вперше мені мама привезла з Канади Квітку Цісик. От такі були 1990-ті...



– Прийнято вважати, що дітям зіркових батьків шлях до успіху дається непросто. Ви з цим згідні?

– Шлях до у спіху взагалі не простий. Саме я зіштовхнулася зі стереотипами, які постійно доводиться ламати! Це додає трохи більше роботи над всім. Але іншого б шляху я не хотіла... Життя – цікава штука!

– Чому навчив вас творчий шлях вашої матері?

– Мамин шлях дуже непростий! Перешкоди, труднощі і важка праця. Але вона при цьому залишилася жінкою, матір’ю, дружиною. Залишилася сама собою. Змусила своєю працею поважати народну пісню і країну. Є чому вчитися і на кого рівнятися мені.

– Нині ви також є матір’ю, виховуєте доньку. Що найважливіше у вихованні дитини? Про що не потрібно забувати, аби з роками не втрачати близькості та розуміння з дитиною?

– Ми всі вчимося на своїх помилках, розуміємо, що було зроблено не так і чого нам так не вистачало. Впевнена, ми в своїх дітях "реалізуємо" себе. Я спеціально не думаю, що мені потрібно робити в вихованні. Просто живу, ділюся, пояснюю і поважаю мале диво.



– "Шукайте собі людей, які вас цінують і люблять", – якось ви сказали під час розмови. Наскільки цей пошук був легким у вашому житті?

– Можу сказати про сьогоднішній кінцевий результат. У мене небагато найкращих подружок – лише три. Колись було більше... Життя саме показує, відкидає непотрібні стосунки! І так само знайомить з новими, цікавими, потрібними людьми. Ви тільки віддайте ключик – самі зайдуть.
"Кохання все пробачає»

– Справжнє кохання... Яке воно? Чому для багатьох воно видається міфом?

– Справжнє кохання перевірене часом. Воно все пробачає і любить всі "його" недоліки. Кохання надихає і навіть інколи робить боляче. Ти реагуєш, ти заново "живий". А в кого про кохання сформувалися "міфи", то або ще не час, або у когось розчарування...

– Чому сьогодні ми так часто бачимо самотніх людей?

– Ми не можемо бачити чи судити саме про сьогодні... Самотні люди були завжди. Є різні обставини щодо цього. І взагалі самотність – це не горе. Є люди, які самі обирають, як їм бути!



– У вас уже з’явилося розуміння того, що таке щастя?

– Я можу бути щасливою щодня. Це залежить тільки від мене! Перестаньте на когось сподіватися, від когось залежати. Щастя в середині вас – це гарний настрій і любов у серці!

– Про що мрієте? І що побажаєте нашим читачам?

– У мене є мрії, і як ви знаєте, ними не діляться. Бажаю всім мріяти і робити хоча б якійсь кроки до своєї мрії!

Валерія ЧОРНЕЙ

Надсилайте короткий опис і декілька фото з вашого весілля на wedding@molbuk.ua

Редакторський відділ із задоволенням допоможе опублікувати
Вашу історію на нашому сайті або в журналі!