Знайомство Олесі та Сергія не було коханням з першого погляду. І хоча вони знали одне одного багато років і в кожного було своє життя, коли доля звела їх, перечити їй вже було неможливо. Їхні серця об’єдналися в одне велике палаюче серце.

– Я – подруга рідної сестри Сергія, – розповідає Олеся. – Тому з Сергієм ми були знайомі вже давно. Однак ми просто віталися при зустрічі, от і все. А доля звела нас після того, як його сестричка народила дитину. Згодом Сергій почав цікавитися мною, але мого номера телефону йому ніхто не хотів давати...

Одного дня я йшла вулицею Кобилянської. Зазвичай іду однією і тією ж дорогою, а того дня чомусь вирішила піти іншою. І так ми зустрілися. Почали спілкуватися, час від часу бачилися – розмови були приємні, душевні. Сергій почав мені телефонувати, я зрозуміла, що він хороша і порядна людина. Своїми поглядами на життя він мені дуже імпонував. Але в мене на той час було своє життя. І Сергія як кавалера я навіть не розглядала – сприймала його винятково як брата своєї подруги.



Минуло кілька місяців. Якось вночі він мені приснився у гарному сні, а вранці я прокинулася з усвідомленням, що це рідна мені людина. Із цим відчуттям мрію прожити поряд із ним все життя. До того часу я не давала йому можливості розкрити свої почуття. Постійно дарував квіти: волошки, конвалії, троянди – у вазах завжди були свіжі букети, незалежно від пори року. Вже пізніше він сказав, що втілив у життя свою мрію: саме так хотів приділяти увагу жінці, виявляти свої почуття…

Через рік наших зустрічань ми поїхали разом на море. Поряд з островом, де ми жили, є маленький острів, який має назву "Острів кохання". Місцеві розповідали, що пари, які туди потраплять (а дістатися туди досить важко: скелями, морем), будуть жити все життя разом і щасливо. Я три дні просила Сергія піти на той острів. Він чомусь не наважувався. Але потім зрозуміла, що він хотів піти на той острів саме на нашу річницю, яка мала настати через три дні. А вже коли ми туди потрапили, він подарував мені гарний перстень із діамантом та став на коліна.

Насправді тоді Сергій мені нічого не сказав, а просто одягнув перстень, і ми обійнялися. Відчувши щирість його ніжного погляду, я чітко усвідомлювала, що хочу сказати "Так". Того дня все було зрозуміло і без слів. Це дуже важливо, коли ти людину відчуваєш кінчиками пальців і до глибини серця. Наступного року ми приїхали у те саме місце, але вже як подружжя, і опинилися серед приємних романтичних спогадів.



Добре, коли стосунки починаються з дружби: ти пізнаєш внутрішній світ людини, її вчинки, погляди, ставлення до родичів, близьких, до дітей. Ти вже закохуєшся в людину, а не у мрію. А мій чоловік не був якимось образом в моїй уяві, він свій образ сам створив у моєму серці.

На організацію весілля у нас було 17 днів, а враховуючи, що то були новорічні свята, то часу у нас було не так вже й багато. Пригадую, була заметіль, ми два дні відкидали сніг. А вранці у день весілля, 26 січня 2014 року, я прокинулася і кажу: "Боже, допоможи провести цей особливий для нас день радісно і спокійно та зупини, будь ласка, сніг хоча б до вечора! Мій батько так важко його відкидав!" І в той чудовий сонячний день повністю зупинився сніг! Все було гарно, щиро. Це був дійсно благословенний день. Вінчання стало справжнім святом – таким, що запам’яталося нам на все життя. Ми до нього готувалися і дуже щасливі,що відчули всю повноту цієї зворушливої події.

На наше свято ми запросили близьке коло родичів та друзів. Там були люди, які щиро за нас раділи і які посідають особливе місце в наших серцях. Ніхто й не зрозумів, коли настала ніч. І весілля минуло, як одна щаслива мить…



А навесні мій коханий допоміг втілити мою мрію, і ми влаштували чудову фотосесію. Знайшли прекрасне поле з жовтими квітами, гойдалку, коня Каву. Виявляється, щоб кінь був фотогенічним, з ним потрібно багато часу тренуватися, щоб всі групи м’язів працювали гармонійно. Ним займалися цілий місяць: начісували, годували вітамінами. Фотосесія вийшла дуже гармонійною, день був чудовий, сонячний.

Порада нареченим:

Готуючись до весілля, потрібно відкинути усі хвилювання і розуміти, що це має бути втілення мрії, адже нічого неможливого немає. Головне - зібратися думками та знайти людей, які допоможуть зробити ваше свято найкращим. Що б не було, потрібно мислити позитивно. Погода за вікном, те, що співають музиканти, розмір ресторану – ніщо не впливає на ваше щастя. Важливо на все життя зберегти те почуття, яке вас об’єднало! І не варто чогось чекати від стосунків, а просто самостійно робити їх кращими та дарувати свою любов щодня та щомиті...

Леся ТОКАРЮК

Сукня нареченої: Ma Cherie
Костюм нареченого: Roy Robson
Візажист: Марія Золотун
Стиліст: Оксана Сорочан (салон L’amour)
Ведучі: S&S
Фотограф: Андрій Жерновий
Відеограф: Андрій Хлівний
Музичний супровід: Violin Stream Orchestra
Ресторан: Sorbonne

Надсилайте короткий опис і декілька фото з вашого весілля на wedding@molbuk.ua

Редакторський відділ із задоволенням допоможе опублікувати
Вашу історію на нашому сайті або в журналі!