Юлія та Віталій познайомилися, як за п’єсою Шекспіра, коли нашій нареченій, як і Джульєтті, було лише 14 років. Однак, історія чернівецької пари набагато щасливіша!

– Наше знайомство було найромантичнішим! – пригадує Юлія МІГАЙ. – Познайомилися ми найкращої пори року – влітку. Я з тіткою їхала відпочивати на море. До нас приєдналася її подруга з родиною. А в цієї подруги, як виявилося, був дуже симпатичний син – Віталій, якого раніше я ніколи не бачила. За кілька днів до від’їзду побачила його на фотографії і подумала: "Я його люблю!".

Вперше одне одного ми побачили через скло автомобіля – напевно, хвилину не відводили очей. Віталій соромився зі мною заговорити, тому я зробила перший крок. Ми почали дуже тісно спілкуватися. Відпочивали два тижні і щодня прокидалися в одному будинку, снідали, обідали, вечеряли разом, гуляли щовечора берегом моря під зірками і насолоджувалися цими днями. Це було дуже романтично!

А зустрічатися ми почали на сьомий день нашого знайомства. І поцілувалися на 11-й. І з того часу він постійно мені говорив, що колись я стану його дружиною.

Після цього літа ми ще тричі відпочивали разом із нашими родинами.



Пропозиції я чекала дуже довго. Ми зустрічалися п’ять років і п’ять місяців. І ось 20 січня 2013 року Віталій запросив мене покататися на лижах. Я була дуже здивована – не люблю екстрим. Але заради коханого переборола всі свої страхи.

Пригадую той день… Хоч була зима, однак світило яскраве сонечко, було тепло. Каталися дуже довго.

Наприкінці дня Віталій мені каже: "Давай вип’ємо чаю чи кави, щоб зігрітися, і їдемо додому". Ми зайшли в ресторан, я замовила свій улюблений зелений чай. А Віталій попросив зачекати його кілька хвилин – мовляв, побіг за фотоапаратом до автомобіля.

Чекала я на нього довго. Дивлюся на годинник – вже минуло 15 хвилин, потім – 20. Думаю: стоянка не так вже й далеко від ресторану, що ж трапилося? Аж раптом Віталій телефонує мені: "Виходи швиденько, машина зламалася". Я дуже розхвилювалася – вже був вечір. Переживала, як же ми доберемося додому.

Однак, як справжня дівчина, перед виходом з ресторану ще встигла нафарбувати губи – відчувало моє серце (сміється, – авт.). Виходжу, бачу – квіти. Думаю: ой, як класно! Комусь такі гарні квіти подарують! І тут він повертається, я шокована, ноги йти не можуть! Коханий стає на коліна, дивиться на мене, руки трясуться – дуже хвилювався! А навколо – так багато людей!



Стою, посміхаюся, не знаю, що й сказати. Тоді я почула найприємніші слова, які ніколи не чула протягом п’яти років: "Ти найкраще, що є в мене в житті!" Я розплакалася. Віталій почав мене заспокоювати, одягнув мені обручку, подарував величезний букет квітів, я була дуже щаслива і сказала: "Так!".

Зовсім сторонні люди нам аплодували, кричали : "Гірко!", бажали нам щастя, гарного весілля і здорових діточок. Навіть хтось сфотографував нас, хоча у нас, на жаль, з того моменту немає жодної фотографії – надто схвильовані ми були… Після цього я напевно хвилин 20 їхала в машині мовчки.

І так ми почали готуватися до весілля. Наші батьки у всьому нас підтримали, вони були дуже щасливі за нас. Наші рідні, які й так товаришували, стали ще більше дружити! До весілля готувалися вісім місяців, а саме святкування запланували на 1 вересня 2013 року.



Хотілося, щоб свято запам’яталося не лише нам, а й всім запрошеним. Тому вирішили зробити акцент на біло-малинову орхідею. Букет, бутоньєрки, навіть весільний торт були з біло-малиновими орхідеями. На виїзній церемонії також була експозиція з прекрасними орхідеями. Автомобілі і навіть ресторан були прикрашені цими квітами.

Цікаво те, що деякі наші гості, зокрема дівчата, не знаючи нічого про акцент нашого весілля, прикрасили свої зачіски біло-малиновими орхідеями. Для нас це був справжній сюрприз, приємний подарунок.



Наш день весілля був найкращим і найщасливішим. Панувала щаслива атмосфера, сміх та танці не вщухали. Ми дуже щасливі, що знайшли одне одного і поєднали наші серця та долі!

Порада нареченим:

Вірте в те, що кохання приходить у свій час і у своєму місці. Воно завжди приходить тоді, коли його найменше чекають. Другу половинку знайти дуже важко. А коли її знайдете, головне – не загубіть! Під час планування весілля не слухайте нікого, а робіть так, як цього хочете тільки ви. Це ваше свято!

Леся ТОКАРЮК

Ресторан: "Маленький Париж"
Оформлення: "Імперія свят"
Сукня нареченої: дизайн-студія Alla
Костюм нареченого Voronin
Фотограф: Андрій Жерновий
Відеограф: Юрій Ткачук
Тамада: Олена Маньковська

Надсилайте короткий опис і декілька фото з вашого весілля на wedding@molbuk.ua

Редакторський відділ із задоволенням допоможе опублікувати
Вашу історію на нашому сайті або в журналі!