Анастасія та Валерій Максименки познайомилися на скеледромі. Він займався скелелазінням, а вона просто прийшла у парк.

Чоловік страхував ніжну дівчину, а потім запитав номер телефону. Ця випадкова зустріч вилилася у шість років зустрічань і екстремально-ніжне весілля.

– Ми зустрічалися шість років і власне весілля якраз організували на шосту річницю нашого знайомства, – пригадує Настя. – Ми дуже емоційні люди, тому нам разом завжди весело. Ми постійно кудись їздили: у гори, на лижі, на скелі, на море… Весь час втікали з міста. Займалися найрізноманітнішими видами спорту: скелелазінням, віндсерфінгом, лижним спортом, катанням на сноуборді, на велосипедах…

Час минав, і я навіть жартувала, що Валерієві потрібно визначатися. Але все-таки пропозиція була для мене несподіванкою.

Був похмурий день, йшов дощ. Я зранку йшла на тренування. Він якось домовився, щоб мені відмовили щодо манікюру. А потім подруги запросили мене на каву. Ми сиділи чомусь за першим столиком, поряд знімали якийсь відеоролик, танцювали дівчата...



Я ще кажу подругам: «Може, ми заважаємо? Потрібно тихіше розмовляти». І тут з’являється Валерій… У мене був шок, я навіть зі стільця не могла встати... А ще з’ясувалося, що неподалік сиділа моя сестра, яку я взагалі не побачила. Коханий мені зізнався, що він вже місяць готувався до цього моменту…

Підготовка до весілля була дуже емоційною, адже дату весілля ми переносили тричі. Ми планували, що будемо робити весілля 14 липня, бо в цей день ми познайомилися. І тут батьки почали нас переконувати, що це буде страшенна спека, всі гості будуть мучитися, тому потрібно робити у серпні або у вересні.



Ми перенесли на вересень. Думали на одне число, але ресторан був зайнятий, і ми перенесли на інше. Почали готуватися, але персонал, який ми хотіли, був зайнятий. Ми почали займатися організацією після Нового року, а до лютого ми так ні з ким і не визначилися. І все-таки в лютому ми знову переносимо весілля на 14 липня, і всі люди, і ресторан саме цього дня були вільні.

Ми одразу знали, що наше весілля буде екстремальним, адже ми полюбляємо екстремальні види спорту. А я, у свою чергу, хотіла щось жіноче: чутливе, ніжне, з квітами, натуральне… Тому ми й поєднали ніжне й екстремальне.



У день нашого весілля зранку світило сонце, а потім пішов дощ, і вся моя сукня була мокра. А коли ми приїхали у ресторан і побачили всю красу, всі тривоги розвіялися. Емоцій було море від самого ранку до самого вечора.

У нас була виїзна церемонія на природі перед рестораном. Я довго думала, яка у нас буде арка. Не хотілося чогось стандартного, знала, що вона буде натуральна. І таким чином була у нас арка із гілок дерева, гарної білої тканини і з живими квітами.

Ми намагалися не навантажувати простір прикрасами: серед прикрас у нас були дуже гарні живі букети квітів (дельфініум, гладіолус) висотою майже до двох метрів. На столах – натуральна тканина, квіти. Привезли навіть спеціальну квітку, яку у Чернівцях знайти неможливо, – протей.

Стіл наш був розміщений на такому місці, що було видно все наше місто. У нас був відкритий шатер, і можна було милуватися природою. Серед прикрас були також лампочки, які були підвішені ззаду.

А ще мій коханий хотів спеціальний трон. Ми захоплювалися серіалом «Ігри престолів», там був трон із мечів. Валерій хотів такий трон із лиж і сноубордів. Крім того, був у нас балансборд – дошка, на якій каталися всі, навіть бабуся Валерія на високих підборах (у минулому тренер з гімнастики) і я у своїй весільній сукні.



Особливо вразили фотозона – з рамочками – і зона побажань, де на старій машинці для друку можна було надрукувати свої побажання. А на ковдрі, спеціально пошитій із різних клаптиків, фарбами теж написати приємні слова. Фуршет був наче з картинки – весь у квітах, дуже пишний. Це було оригінальне дизайнерське рішення.

Наше весілля – мрія, яка здійснилась. А попереду у нас ще багато мрій, які обов’язково стануть рельністю!

Порада наречених:

Якщо є можливість, хоча б частину всіх клопотів перекладіть на професіоналів. Хоча це коштує чимало, але воно того вартує. Весілля зробіть таким, яким хочете його бачити ви: легким і приємним. А людям, які ще шукають свою половинку, бажаємо: не шукайте, вона сама вас знайде!

Леся Токарюк


Сукня нареченої: ТМ Tulipia.
Костюм нареченого: ТМ «Воронін».
Організатор: івент-компанія ART LINE.
Ресторан: «Графська садиба».
Фото: Віталій Абрамчук, Катерина Сумарокова.
Відео: Star Studio.

Надсилайте короткий опис і декілька фото з вашого весілля на wedding@molbuk.ua

Редакторський відділ із задоволенням допоможе опублікувати
Вашу історію на нашому сайті або в журналі!