Маша й Саша познайомилися на 8 Березня. «Я одразу закохався в її мізки», – зізнається наречений. А весілля молодята влаштували незвичайне – українське в зелено-червоному кольорі.

– Мені сестра постійно казала, що в них на роботі є Саша, він такий високий, бородатий, слухає рок, IT-шник – усе, як я люблю, – пригадує Маша. – А Саші все казали: «Маша приходила до нас, ти бачив?» А він казав: «Яка Маша?» Що тут скажеш – IT-шник (усміхається, – авт.).

До 8 Березня влаштували вечірку і ми опинилися в одній компанії. Саша слухав, слухав – я ж люблю поговорити. А я ще подумала, чого це він ніяк не реагує. А потім Саша запитав, яку музику я слухаю, ми почали говорити про улюблені концерти.

– Я закохався в її мізки, – скромно додає Саша. – Мені дуже сподобалася Машина манера спілкування. Вона дуже начитана, з нею є про що поговорити.

– І я одягала декольте й багато говорила. І це Сашу просто розривало! – сміється Маша.

А потім була кава щодня протягом тижня, і розпочалися романтичні зустрічі. Закохані зізнаються, що перші їхні побачення відбувалися під перегляд трилерів.

Через два-три місяці молоді люди зрозуміли, що вони – половинки одного цілого. Зізнаються, що зрозуміли це тому, що все відбувалося дуже спокійно.
Пропозицію руки й серця Саша зробив коханій спонтанною, хоча й сталося це на День Валентина – 14 лютого.



– Ми були в ігровому клубі, ходили, спілкувалися, – пригадує Маша. – Потім Саша мене затягнув в одну з ігрових кімнат, бухнувся на коліна, витягнув коробочку, поламав її – кришка відлетіла. І на колінцях сказав найзаповітніші слова. Найцікавіше, що перстень Саша замовив у ювеліра, який потім нам робив наші весільні обручки.

…І розпочалася піврічна підготовка до весілля.

– Спочатку я планувала грандіозне весілля: декор, ведучі, фото, відео, сценарій, – розповідає Маша. – А десь посеред весни я зрозуміла, що не хочу вже того весілля, і що просто буду відпрацьовувати програму, яку складаю півроку. Врешті-решт, ми скасували відеографів, ведучих тощо й зробили міні-варіант – без пафосу.



Я ніколи не мріяла про білу весільну сукню. Тому й своє весільне вбрання обрала в яскравих кольорах. У мене була не сукня, а стилізований український костюм від полтавського дизайнера Оксани Полонець. Саша ж хотів білий піджак, а всі інші елементи одягу ми підбирали окремо.
Червона калина в моєму волоссі, намисто, поєднання яскравих природних кольорів – від такого міксу були в захваті всі наші гості та рідні, особливо моя бабуся.

А загалом у нас було три весілля. 2 липня ми розписалися, а потім святкували на роботі. Друге весілля – 11 серпня – родинне (вінчання, фотосесія, бенкет). Третє весілля у вересні – для друзів. Ми зібрали найближчих друзів і поїхали на Цецино з ночівлею на шашлики. Подруга зробила нам весільні наряди: дві футболки з пандами, де було написано МАСЯша (моя футболка) й маСЯША (футболка Саші).



Закохані зізнаються, що після весілля їм бути вдвох тепер ще комфортніше.

– З’явилося поняття статусності, – говорить Маша. – Воно приходить дуже повільно, але воно вже є (усміхається, – авт.).

Порада наречених:

Готуючись до власного весілля, намагайтеся втілювати всі свої задуми й мрії. І нехай ніхто не буде у вас на заваді!

Автор: Леся ТОКАРЮК

Дизайн і пошиття сукні: Оксана Полонець.
Ювелір: Андрій Унгурян.

Фотограф: Майя Титаренко.

Ресторан: "Плай"

Надсилайте короткий опис і декілька фото з вашого весілля на wedding@molbuk.ua

Редакторський відділ із задоволенням допоможе опублікувати
Вашу історію на нашому сайті або в журналі!