Аліна та Сергій знайомі вже більше 15 років, адже вони – однокласники. Однак у школі наші закохані не помічали одне одного, доля звела їх значно пізніше… У період, коли кожен із них мало не одружився із зовсім іншими людьми…

– Навчалися ми у чернівецькій школі №5, – пригадує Аліна. – У школі майже не спілкувалася, хоча клас у нас був дуже дружний. Я товаришувала з усіма нинішніми друзями Сергія. А Сергія майже ніколи не було в школі: він професійно займався тенісом і постійно їздив на змагання.

Після закінчення школи Сергій поїхав навчатися до Одеси, а Аліна – до Києва. Сім років однокласники зовсім не бачилися. У кожного зав’язалися свої стосунки, кожен із них планував весілля…

– Я зустрічалася з іншим, – говорить Аліна. – Він зробив мені пропозицію, але я не була впевнена, чи хочу бути з цією людиною все життя. І у нас нічого не склалося...



– А в мене була схожа передісторія, – ділиться Сергій. – У мене була дівчина, з якою ми запланували весілля. Однак ми часто сварилися, було багато сумнівів, роздумів… Чомусь я був переконаний, що навіть якщо ми й одружимося, то все одно не будемо довго разом. Ми розійшлися...
Періоди хвилювань та розлук Аліни та Сергія збіглися. На початку літа – у червні – Сергій зустрів свою однокласницю Аліну...
Побачилися випадково на Театральній площі. Аліна хотіла згуртувати клас, організувати зустріч з однокласниками, а тут – знайома постать.

– Після цього випадку Сергій почав мені писати в Інтернеті, а я якраз була на морі за кордоном, – усміхається Аліна. – Помітила, що він змінив головне фото, на якій був у весільному костюмі. Я зрозуміла, що Сергій одружився, тому й не відписувала. Навіть образилася, що він не розповів мені, що одружився.



А потім він почав наполегливо телефонувати, запрошувати на каву. А я аж знітилася, запитала: «Жінка пускає?» І тут з’ясувалося, що весілля було не в Сергія, а в нашого однокласника, де він був дружбою. І так розпочалися наші щоденні зустрічі.
– Уже через два місяці зустрічань я зрозумів, що не можу без цієї дівчини, – говорить Сергій. – Знав, що вона буде моя, просто нічого не казав.
– А найцікавіше було те, що Сергій після двох місяців наших зустрічань сказав своїм батькам: «Це Аліна, вона буде жити з нами», – сміється закохана наречена. – Хоча наші стосунки від батьків спочатку приховував, бо попередні були невдалі.

На день закоханих, після десяти місяців зустрічей і зізнань у коханні, Сергій зробив коханій пропозицію.
– Романтика була на кожному нашому побаченні, і все вже було зрозуміло, – говорить Аліна. – Але сюрприз все-таки не був сюрпризом: Сергієва мама мені все розповіла по секрету, а потім ще й мій батько натякнув. Однак я відчувала шалене щастя, бо ми обоє були до цього готові.
Весілля ми відгуляли 9 червня 2013 року, і це була справжня зустріч однокласників. Наш вінчальний батько – теж наш однокласник. А загалом у нашому класі одружилося вже три пари. Ось така міцна шкільна дружба, яка переросла у кохання!



Порада молодят:
«Якщо вже вирішили одружитися, то мусите бути впевненими на 100%. Якщо є хоч крапля сумніву, не варто робити цього вирішального кроку, краще зачекати. Придивляйтеся до людей, яких ви знаєте тривалий час, але це не означає, що потрібно затягувати стосунки. Душа і серце підкажуть, коли настав ваш час. Коли знаходиш своє, на чуже навіть дивитися не хочеться. Все складається легко, і ти ні за що не хвилюєшся».

автор: Леся ТОКАРЮК

Сукня нареченої: пошито на замовлення

Костюм нареченого: ТМ «Воронін»

Ресторан: «Графська садиба»

Фото:В’ячеслав Лозовський